(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Hostynt͡si : zbirka feĭli͡etoniv"

В) ж ма 


Бібліоте^а 


Тля 


1 1 

Ч. 5. 


>,п 


^' 


МИКОЛА СИНЕЖУПАНЕЦЬ. 


гпг 


ти 


иіЕі 


-^— = І УІ* 


ПЦІ.— 


Збірка 


фейлетонів. 



ІЛсгаІпзка Кпупагпіа 

10226-ЮІЗТ 5ТРЕЕТ 

Е^моNт^N, - АЬТА. 



Заходом «ІІросвітного Відділу Україн- 
ської Військової Місії». 



ЗАЛЬЦВЕДЕЛЬ, 1920. 
Накладом Української Військової Місії. 



в 



БІБЛІОТЕКА 

ім. Петра і Марії Зварич 
Інститут Св. Івана 
Едмонтон, Алберта. 




3"'^'1>. 



Жертва 



дня.. 



Бібліотека 




МИКОЛА СИНЕЖ^^АкЕЦЬ, ^ ^ ., %^'"^^^Й 



ГОСТИНЦІ. 



Збірка фейлетонів. 



Заходом „Просвітного Відділу Україн- 
ської Військової Місії". 



ЗАЛЬЦВЕДЕЛЬ, 1919. 
Наклад Української Військової Місії. 



001151 




І 



Друкувалися у часописі «Шлях» в 1919 році. 



З друкарні С В. У. у Зальцведелі. 



1. «ПАМ'ЯТЬ». 

Часописі «Голос Россіи» не подобалася 
вістка з Льозанни, що, нечеб то, антанта приз- 
нала самостійну Україну. 

— Заговорив, їй Богу заговорив! 

— Та чого ж ви, добродію, кричите? Чого 
радієте, розкажіть толком? Хто заговорив? 

— Та він же, він заговорив, «Голось Россіи». 
Хиба: не чули? Про Україну заговорив, та ще й як! 
Раніще, в першому свому числі, він сказав, що має 
«про Украйну своє особое и ясное мн-Ьніе», але... 
«скаже його після того, як висловиться Париж». 
Ну, я й думав, що він дотримає свого слова: раз 
сказав, то й зробить так, слова не зламає, хоч і 
як кортить його сказати. 

Ото ж я й чекаю, заки той Париж висло- 
виться. Признатись по правді, то мені не першина 
слухати ріжні вислови про Україну. Заплющивши 
очі, я можу сміливо сказати хто що думає про 
неї, дарма, що не лише думок людських не вмію 
відгадувати, як і кожен із людей, а навіть мов не 
багато знаю: російську, польську та німецької тро- 



хи в полоні підучився. Але про Україну кожний, 
чи то Німець, чи француз, чи Англієць, чи Поляк, 
чи Москаль — усі думають однаково: кожен бачить 
на Україні, нівроку їй, і хлібець, і сахарець, і вугіл- 
лячко, і сонечко, і... та чи ж мало що є в нас, до- 
бродію? Тож то кожен з них і норовить здерти 
собі який кусник. 

Коли з'явився на світ Божий «Голось Рос- 
сіи>, то так таки й заявив, що має «своє опред'Ьлен- 
ное мн-Ьніе». Після другого, третього числа я вже 
розкусив, що він із породи плазунів. Гордо, з го- 
нором, одверто дивлячись в очі усьому світові — 
плазує. Рукавички і штанці час від часу обтріпає 
і... далі. 

Про Україну — мовчить. 

Аж ось— умер. «Скоропалительно» умер. Жаль, 
думаю, що без сповіди преставився, не облегчив 
своєї душеньки. Я вже й догадувався, що . він мо- 
же про нас сказати, але все ж таки хотілось ба- 
чити те. Мене, бачте, раз у-раз сміх розбірав, коли 
я читав оті старі, заскорузлі, потріскані гадки лю- 
дей старого режіму, які наче мухи літають коло 
дзвіниці і бренять під вухом, яке прислухається до 
дзвонів. Мухи бренять про старе, гниле, кріваве 
для нас, а дзвони переливаються своїми голосами 
й чути в них не втому, як від співу мухи, а ра- 
дість, силу до кращого життя, до завойовання 
свободи... 

— Слухайте но, добродію! Залишіть вашу по- 
езію. Верніться до «Голосу Россіи». 



5 — 



— Так от, преставився. Гадав, що зовсім, але 
то вийшла в них сварка, розбіглись і заки вида- 
вець (він не розбігся) підібрав нових фаховців, не 
виходив кілька день. 

Почав виходити під гаслом: «Пам'ятаю, що 
був жовтень 1905 і лютий 1917 років». 

— Туди к бісу! Став демократичним? 

— Здавалось, що так. Я вже гадав йому кві- 
ток послати на родини, аж ось... із Льозанни до- 
несли, що антанта признала Україну... Тут він і 
накинувся на неї. Щастя, Боже, що він має змогу 
лише через пліт кулаками розмахувати. А то не 
знаю, що воно було б. 

Подумайте но лише, яка в нього злість з^я^^ 
вилась: «гайдамаки» Петлюри й червона гвардія 
більшевиків одинаково «вьіжимают-ь соки изг ра- 
бочихь и крестьянь». Це називається дивитись і 
не бачити. Або ж свідомо казати те, чого немає, 
а що нам потрібне. Або ж, ще инакше, — плазува- 
ти перед «паном Тодорком» і брехати що в голо- 
ву прийде. Одним словом мене потішає той гонор, 
та гордість з якою він плазує, але стає жалко тих 
рукавичок і штанців, що він забруджує: тепер ма- 
терія в ціні і обережно носивши їх, можна довше 
ходити гарно одягненим. Ану ж попротираються, 
а нових нізащо буде справити? Пропаде праця, 
що плазував, пропаде й матерія. А що пропаде, то 
це так же правдиво, як те, що «Голось Россіи» 
пам'ятає що був і 1905, і 1917 р. р. 



— 6 — 

^,.., І мені здається, що він залишиться самітним 
іу об'бдиняючи Русь св'ятую, буде співати на чужіині: 
Кру-ґом, кру-у-ґом я сі-ра-ті-і-і-іна-а-аі 
Кру-ґо-ом я-а кру-ґлий сі-ра-та-а-а! . , 



2. КОМУ Н І СТИ. 

В хаті починає чим раз дужче темніти. На 
дворі не розбереш, що таке: вітер, сніг сипле, її 
тає, а до того ж і вітер якийсь дурний: дмухне 
так, що ледви барак не зверне, загуде в комині й 
наче приглядається до того, яке це він зробив вра- 
жіння на людей. 

В хаті сидить двоє і ведуть балачку про ко- 
мунізм. 

— ... Що ж, це діло добре, коли почнуть усі 
працювати. Не все ж нам одним заливатись потом. 
Хай тепер і пани попрацюють, а ми подивимось 
і відпочинемо. 

— Е... чекай-чекай! Усі повинні працювати. 
Значить, дивитись і відпочивати ти не будеш, а 
будеш робити. 

— Так це буде не те. Раз диктатура пролєта- 
ріяту, то він буде наче десяцький ходити й пока- 
зувати. 

— Та ні, так не буде. Візьми ти якого небудь 
генерала колишнього й застав його орати. Він 
тобі таких брил наваляє, що не знатимеш, як по- 



— 7 



тім і заволочити. Він тобі і плуга збавить, і конеІ4 
заморить і чужу межу переоре... 

— Е... стій бо й ти! Коли буде комунізм, то 
ніяких тоді меж не буде: все буде загальне і земля, 
і плуги, і коні, і все. 

— Ну, на це я не згідний. Як же можна зро- 
бити, щоби я не мав землі? Та же я за для того, 
щоби її мати, й борюсь. За для того я й далі буду 
боротись. Коли я матиму свою землю, то я буду 
сам собі пан. А без землі що я буду? 

— А ось слухай. Давно вже люде хотять віді- 
брати від панів землю й самим її обробляти. Але 
як не крути, як не верти, а ніхто ніколи не був і 
не буде задоволений. Думали, думали над цим ро- 
зумні люде, і придумали комунізм. Питав я одного 
знаючого чоловіка, що воно таке, так він сказав, 
що це наче спілка: що твоє, те й моє, а що моє, 
те й твоє. Більше я нічого не добився, але вже 
сам додумався, як воно мав би світ виглядати, 
коли б був комунізм. Перше всього все старе тре- 
ба повалити. Мало того, що царя скинути і в панів 
землю відібрати. Треба у всіх і все позабірати. 
Почінаючи від панських грошей і кінчаючи твоєю 
віялкою і рештою твого добра — усе повинно бути 
загальне. 

— То б то як? Та же я віялки не вкрав, а 
заплатив за неї своїми заробленими грішми і тепер 
ти прийдеш і будеш без спрося нею віяти? 

— Так. Комунізм. Що твоє — те моє... 

— Дулю з'їсиш! 



8 — 



— Побачимо. Та ти слухай далі. Все це ще 
не скоро буде і ти встигнеш свою віялку сам по- 
ломати. А от, як тепер буги з самим головним — із 
землею? Відібрати від тебе й від мене все — це ще 
не важне. Важне те, що треба кожного задоволити 
так, щоби він не перся назад. Кожного треба при- 
неволити робити й кожному дати коло чого ро- 
бити. Тепер от, по великих містах дуже багато лю- 
дей живе, а землі близько міста для них не хва- 
тить. Отже треба зміряти землю... 

— Та вона вже зміряна, а я чув навіть, що 
й зважили її. 

— Ха-ха-ха! Та як же її зважили? На якій 
вазі? Отеє так сказав! 

— Мені так один землемір казав, може й 
бреше, не знаю. 

— Ну добре, хай і зважили. А тепер усе таки 
треба знов зміряти і через кожних п'ять верстов 
поставити балаган, а в ньому поселити людей, і 
вони будуть навкруги себе обробляти землю. 

— Ну, а з містами й селами що буде? 

— Усіх людей поселити по цих балаганах, 
а старе все зруйнувати. 

— Це б то й мою хату зруйнувати? Та же я . 
її лише за рік до війни збудував, яка ж вона ста- 
ра? А жінка й діти що скажуть? 

— Жінку й дітей теж поселити в балагані. 
Коли побачить, що так треба, то й мовчатиме. 

— А коли ж то вона та й усі побачать, що 
воно так і треба? 



— 9 



— От тут то й зап'ята! Я вже й сам над цим 
думав і здається, що це не скоро буде. Треба 
школу якусь таку видумати, щоби як прийшов до 
неї, так тут тобі зразу, як на долоні і було б усе 
комуністично показане. Читати й писати у ній не 
вчити, бо то дурниця, то старе і його треба зали- 
шити зовсім. А потім, коли побачить кожний, що 
то таке є комунізм, тоді й цієї школи не треба. 

— Ну, про школу ти краще мовчи вже. Ти 
читав оте об'явленіє, що якось було прибите на 
чайні? Там ясно сказано, що «школою ґлаза хотят 
закрить*. Отжеж і тут так само буде. Ходи бач у 
школу і вчись мовчати, як у тебе все твоє майно 
забірають і гонять у якийсь балаган! Ні, цього вже 
не буде! Не хочу я ні комунізму, ні... нічого я не 
хочу! 

— Та ти почекай! Не єрепенься, слухай! Ти 
зрозумій, що коли ти залишиш усе старе, то тобі 
й жаліти нічого буде. Це ми, знаєш', з маленькости 
вивчились жити так, як наші діди-прадіди. А коли 
тепер усе буде всіх і кожного, коли ні ти, ні я не 
будемо мати свого, а буде тільки наше, так чого ж 
тоді й не жити так? Принаймні, хоч і не буде 
власности, так буде рівність — усі будемо панами, 
усі будемо й мужиками. Не треба буде ходити й 
шапкувати, як до сієї пори. 

Ти, от, почув, що хотять усе відібрати і тобі 
жаль стало. Не хочеш у балагані жити. Воно прав- 
да, тобі певно що й не доведеться цього бачити. 
А я так думаю: нам тяжко розлучитись із старим 



— 10 — 

укладом життя. Нашим дітям це вже буде легче. 
А вже пра-правнуки наші будуть жити в балаганах, 
будуть працювати, їсти й спати комуною. їжа буде 
в усіх однакова, одежа, столи, посуда — все буде 
однакове. Усе буде комуністичне. Женихатись і 
вінчатись теж будуть комуною. 

— Ну, відносно цього, то й тепер комуна. 
Он у нашого волосного писаря жінка за три роки, 
завдяки комуні — писарь, врядник, становий і пала- 
марь — придбала четверо... 

— Е, ні. Це не те. То було беззаконно, а це 
буде на основі загального, прямого, без ріжниці 
віри й полу права. Одним словом, аби хо:ів, то 
все можна зробити. І я, наприклад, дуже хочу, 
щоби комунізм як найшвидше запанував на світі. 
Чим лише зможу, тим помагатиму... 

— Я теж хочу... їсти. Дай, слухай, шматок 
хліба повечеряти. Це тепер, коли антанта його дає, 
не твоя й не моя власність, а загальна. Так, що я 
до нього маю таке ж право, як і ти. 

— Ну, вже, голубчику, вибачай. Що твоє, те 
моє, а що моє, те... те теж моє. Все те, що я го- 
ворив, є лише мої думки, і я аж на самому кінці 
коли вже всі згодяться так жити, тоді й я. А те- 
пер ще рано. Бувай здоров! Піду спати. 



3. ЗАЖДІТЬ. 

Я тильки що вернувся з мирової конферен- 
ції. Не довго я на ній був, але багато бачив. 

їх там четверо. Сидять за столиком, перед 
кожним папір і чорнило, і всі четверо думають гли- 
боку думу. 

Подивившись з боку, зразу вгадаєш, що чи- 
мось вони страшенно зажурені. Один навіть до 
того забувся, що й носа свого чорнилом вимастив. 

Я через щілочку приглядався до них і вже 
хотів було заходити в хату, коли раптом почувся 
ст>к у двері і зразу ж в хату влетіло щось чор- 
неньке, з блискучими чорними очима. 

— Ось що, мої панове: коли ви мені не дасте 
Трієсту і всього иньшого, що на тому березі, то 
цим ви пошкодите не лише мені, але й собі. Ви 
повинні знати, що людність із того боку на поло- 
вину вже наша і хоче злучитися з нами. Та і вза- 
галі ви добре знаєте, що чим більше мати, тим 
краще для того, хто має. Отже ж, я надіюсь на 
вас, що ви мене не обійдете. 

— Гм... — сказав один із чотирьох — ми вже ду- 
мали було над цим, але... не ви один хочете мати 



— 12 — 

тамтой берег. Тут позавчора був один досить по- 
важний для вас конкурент і теж саме нам казав^ 
що й ви. 

— Ну, я цього не хочу знати й відати. Я 
бився у ваших рядах і ви, надіюсь, цього не за« 
були. 

Сказав, повернувся і вийшов. 
Входить другий <проситель». 

— Цо то єст? Як то се назива? Таже Львуф 
єст спокон вєку муй і тераз пшишел якісь Петлю- 
ра і хце єго забраць! Матко Боска, чи ж я мисліл,. 
же оно так бендзє? Альбо з друґеґо боку тен 
Нємєц... Таже без Данціґу єст нє мислімим вшистке 
жицє Польскі. Ви юж, панове, зрубцє так, як я 
теґо хце, бо в пшецівним разі вшистка польска 
людносць бендзє на вєкі-вєкув нєщенсліва. Поль- 
ска потшебує можа, нафти й зємі, і то вшистко 
нам не дає пойонць Нємєц, Українєц і іне лайдакі. 

— Слухайте, добродію! Не репетуйте ви тута. 
Ми все полагодимо в відповідний спосіб. Ми най- 
демо дорогу до порозуміння, лише не воюйте. 
Ідіть і чекайте кінця нашої конференції. 

Пішов. Приходить третій. Бряцає шпорами. 

— Е... скажіте пожалуйста... Д-Ьло в том, что.. 
потому іменно... так как Россія развалівается.. 
Ну і большевізм, українізм, б'Ьлорусінізм, літові- 
нізм, грузінізм, армянізм, фінляндіонізм, татароізм... 

— Та чого вам, властиво треба? Хто ви такий? 

— Честь ім-Ью представіться: світи Его Імпе- 
раторск... 



— 13 — 

— Ах ти Господи! І казав же я, що погано 
ту свиту парили в дезинфекційній камері! От вони 
і порозлазились. Ви, добродію, от що: ідіть і че- 
кайте, заки ваша справа вирішиться. Все це ми не- 
задовго покінчимо. Все буде гаразд. 

Пішов і цей. В дверях зустрівся з тим, що 
носить з пошти телеграми. 

— Ось вам телеграма від Українців. 

— Що це там у них сталося? — запитав той із 
чотирьох, що ніс у чорнилі, і розірвав наклійку. — 
Ти диви! Просять, щоби нашу місію змінити, бо 
тягне з Поляками. 

— Ой^ головонько моя бідна! Доки ж це бу- 
де тягнутись так? — загудів другий. 

Два останніх нічого не сказали, але по них 
було видно, що й їм це надокучило вже. Тут рап- 
том одчиняються двері, і в хату вскакує якийсь 
панок і чіпляється за клямку дверей, наче хоче ко- 
гось не пустити в хату. 

— Ви що? Чого це за двері вчепились? Тут 
мирова конфер... 

— А там спартакус! 

— А-а... Подзвоніть но в телефон, щоби його 
прогнали. 

— Уф! Шон век. О, майн Ґот! Скілько їх у 
нас навіть розвелось. Панове! Поможіть нам ско- 
ріще. Ви ж добре знаєте, що в нас великий кнап. 
Пришліть як найскорше їжі. Ми ж вам усе вже 
віддали. О, унзере канонен! Во зінд зі? 

— Вже пливе їжа для вас. Не турбуйтесь. Ще 



— 14 — 

трохи потерпіть 1 все буде гаразд. Зачекг(1йтЄ, заки 
ваша справа вирішиться. г;:> ,г 

Пішов і цей. Ну, думаїО, пора й тобі, Микб- 
ло, приступати до діла. Перехрестись, пом'яни ца-' 
ря Давида і всю його кротость, і рушай. Так'^ Й^ 
зробив. Поправив жупан, зняв шапку і ввійшов у 
хату. 

— Добридень, панове. 

— Здраствуйте, — відповів один з них. Решта 
мовчки пороздзявляли роти на мій жупан і штани. 

— Що скажете? Ми ще таких не бачили тут, 
а вже народу перебувало у нас зі всіх країв. Хто 
ви такий? 

— Я — Українець. Полонений із Зальцведель^ 
ського табору. 

— Що?! Полонений? Чого тобі треба? Не мо- 
жете ви там заждати, заки справа ваша вирішиться? 

— Та ми вже, слава Богу, ждемо, тай ждемо/ 
ждемо, тай ждемо. В деяких товаришів навіть тер-' 
пець лопається і вони починають чіплятися за про- 
ходячі вагони, а їх Німці за це розстрілюють. А 
все це тому, що не дождемо ніяк повороту свого. 

— Ну, так чого вам треба там у Зальцведелі? 

— Та нічого, крім відправки. Відправляйте 
нас. 

— Заждіть, заки мир буде. 

— Та коли ж він буде вже? Ждали ми й6)го 
перед Різдвом 1014 року — нема. Перед Великоднем- 
1915— нема. На Покрову— нема. Перед Різдвом-^' 
нема. Перед Великоднем 1916— нема. На Покрову — 



— 15 — 

нема. Перед Різдвом — нема» Перед Великоднем 
1917 — нема. На Покрову — нема... Нема й нема. Аж 
у лютому 1918 зробили мир, а не везуть. Казали 
що вивезуть, а — нема. Зробили мир в осени, по- 
везли трохи і — стоп машина: кажуть холодно. Вже 
ось і тепло на дворі, вже, здається, можна й піш- 
ки йти, а — не везуть. Ви, спасибі вам, годуєте й 
поїте нас, але зробіть ще одну милость — завезіть 
нас до дому. 

— Ну, голубчику, набалакався ти доволі вже. 
Іди й зачекай, заки ваша справа вирішиться. Коли 
б ви одні були у нас на шиї, то ми давно вже 
вас скинули б. А то от, як тільки настав Божий 
ранок, так без передиху ходять до нас, тай ходять. 
Той зі скаргою, той з домаганням, той з про- 
ханням, аж у голові гуде. Як тільки мир зробимо 
на основі пунктів ось цього товариша, Вільзона, 
так ви й поїдете. 

Після ш'єї відповіди я надяг шапку й пішов з 
мирової конференції, міркуючи по дорозі, що з 
неї толку поки що нема навіть тим, кого на неї 
запросили, а про тих, кого не просили, то же й 
міркувати нічого: заждіть заки ваша справа вирі- 
шиться. 



4. НА ЛІТАКОВІ. 

В Анґлії збудували нової конструїсції літака. 

З ґазет. 

Смеркає. Я, зі своїм товаришем, довгенько 
вже ходимо кругом цієї чудової нововинайденої 
машини і все ніяк не можемо попасти ближче до 
неї, як на сотню сажнів. А вона стоїть собі й на- 
че дражнить тебе. Так і хочеться на ній політати. 

— Кинь, слухай, ти цей намір, — каже до мене 
мій товариш.— їй Бо, не варто гаяти часу, бо одна- 
ково не політаємо на ній. 

— Зажди, зажди ще пів години. Я на власно- 
му досвіді переконався, що вартовий мусить яку- 
небудь ворону ловити. От коли він почне її лови- 
ти, тоді ми на машину і — гайда! Ти ж подумай 
лише над тим, що це за машина! Лише кілька день 
тому назад її винайдено і щоби ми, маючи мож- 
ливість, не політали на ній, то це була б не знаю, 
яка дурниця. А машина гарна. Таку машину труд- 
но придумати, на що вже чоловік розумний. 

— Розумний! Та від кого це ти чув, що чо- 
ловік розумний? 

— Та як то? Що ти верзеш? Хиба чоловік 



— 17 — 

не є найрозумніша тварина на світі? Ти подивись 
лише на всі оці будинки, на залізниці, пароплавиг 
на оцього нововинайденого літака, на всі оті старі^ 
маленькі літаки, глянь у телескоп та в мікроскоп 
і тоді що ти скажеш? 

— Та те саме, що й казав: чоловік такий же 
дурень, як і розумний. В голові в нього є розум, 
як ти кажеш, але в сотню раз більше там дур- 
ниць. 

— Ну, цього я вже не розумію. 

— А от ходи швидше до машини, саме во- 
рона до вартового прилетіла. Може полетимо. То- 
ді я тобі докажу, як два раза два, що чоловікові 
ще далеко до того, щоби бути справді розумним. 

Ми скоренько шмигнули до нового літака, бо 
вартовий у цей мент як раз почав підкручувати 
вуса, побачивши в темноті якусь жіночу постать і 
не звертав на свій скарб, який охороняв, ніякої 
уваги. 

Раз — два... Машина — др-р-р-р... Я за регуля- 
тор, товариш ногою на педалі, й ми почули лише, 
як вартовий ахнув, і все опинилось глібоко під 
нашими ногами. Ні крику, ні гаму не чути лише 
одні мотори деркотять, та ліхтарі Льондонські на- 
че Іванові червачки блищать. 

— Ну, от тобі перший дурень— вартовий. 

— Та це то я знав і без тебе. Але ти взага- 
лі казав про чоловіка. 

— Зажди. Побачиш і взагалі. А поки що, мам 

2 



— 18 — 

треба пустити мотори так, щоби не гуло. Тоді 
краще буде й ми спустимось над саму землю. 

Так ми й зробили. Чудовіїй літак наче вели- 
ка хмара сунувся в повітрі без жадного звуку. Ми 
ліхтарів не світили і мабудь тим, що нас бачили з 
низу, здавалось, що це якийсь великанський звір, 
чи птиця летить понад землею і вони, певно, ди- 
вувались, чому не чути його стогону. А ми летимо, 
далі. Ось ми уже у Франції. Перед нами Париж. 
Міі піднялись трохи в гору, щоби, буває, не за- 
шпорхнутись за яку дзвіницю, або навіть за Ейфе- 
леву башню, й через хвилину залишили Париж за 
і під собою. 

Скрізь життя. Села, міста одне за одним про- 
літали ми і, нарешті, опинились у якійсь пустці- 
Наче Сахара, широкою смугою розкинулося під 
нами поле, але ріжніщя та, що в Сахарі рівнень- 
кий пісочок, а тут земля наче величезними свиня- 
ми зрита. Кругом ями, ями й ями. 

— Ось бачиш? Це робота найрозумнішого 
творіння в світі — чоловіка. Чоловік є та скотина, 
яка порила цю землю, знищила всі села, що тут 
цвіли, поломала усі дерева, які тут росли й пусти- 
ла з торбами, зробила нещасними тисячі собі по- 
дібних. Розумно, скажеш? 

Я мовчав. Полетіли ми далі. Через Німеччину 
на Австрію. На Карпатах ми злізли на кілька хви- 
лин на землю, походили, подихали гірським по- 
вітрял\ і полетіли далі. Прилетіли над Сян. 



19 



— Дивись і тут. Бачиш оті хрести, що роз- 
кидані по полях? Це найрозумніші творіння зали- 
шили палАятку того, які вони розумні. А приди- 
вись до берегів річки й ти побачиш, що вона здовж 
обкопана рівчаками. Ці рівчаки й ти копав, оплі- 
тав їх лозою, щоби пісок не обсипався і з них ви 
стріляли в собі подібних. Розул\но, скажеш'? А ось 
давай пролетимо здовж колишнього фронту. Це 
досить ш'каво подивитись зверху на нього. Більше 
побачиш і краще роздивишся. Ось дивись: бачиш 
ти отсі чорні, обгорілі стовпи, що де-не-де зали- 
шились і щ* комини, що раз коло разу стоять на 
купах цегли, глини й каміння'? Це були, братіку? 
села. В цих селах були люде, найрозумкіщі, як ти 
казав, на світі тварі, які жили собі, працювали, й 
були щасливі кожний по свойому. Але прийшов 
такий нешасливий для них час і все пішло шкере- 
берть. Не залишилося ні осель, ні хазяйства, ні 
щастя, ні спокою. Замісць усього цього подиви 
кілько хрестів понаставлювано над могилами. Це, 
голубчику ти мій, розумно';' — Людство повід- 
окремлювалось на череди і час від часу нападає 
одна череда на другу й л}пить, як Сидорову козу 
собі подібних. Це розумно'? От бачиш. А коли б 
той розу.м прикласти до діла, до справжнього 
життя, тоді було б добре. Але мені вже надоїло 
над пим жалкувати. Давай, слухай, повернемо на- 
зад. Треба вже й честь знати: політали трохи й 
віддати пора. Хай тішаться. Я більше ніж певний, 
що військове міністерство ломає вже голову над 

2* 



— 20 — 

тим, як би приладити цього літака до будучої вій- 
ни, щоби з нього можна було кидати бомби. 

Ми близько від Ново-Ґеорґієвська повернули 
назад через Німеччину до Англії. Пролітаючи над 
Берліном, подивились, як його вулиці поснувались 
дротом, бачили, як ріжні озброєні добродії пита- 
ють у людей авсвайси, посміялись над ними й по- 
летіли далі. Над Зальцведельським табором пролі- 
тали ми на другий день, як раз, коли на кухні за- 
гуло на вечерю. 

— Або отеє, що полонених тримають до сієї 
пори, хиба це розумно, скажеш? За що вже над 
ними знущаються до сієї пори? Ой люде, люде! 
Довго ще вам треба метушитись, поки ви станете 
дійсно такими, за яких себе вважаєте! 

— Правда, це дійсно дурниця — тримати по- 
лонених довше. 

Мій товариш не відповів нічого, й ми поле- 
тіли далі. Прилетіли у Льондон у ночі і тільки що 
спустились на те місце, з якого піднялись, як нас, 
рабов Божих, сцапали і розлучили: товариша по- 
слали туди, де Макар телят пасе, а мене назад у 
табор. 



5. НА ТОМУ СВІТІ. 

— Що це від тебе так противно несе, наче 
від покійника? Здається живий чоловік, а так за- 
смердівся. 

— Еге! Несе! Від тебе теж несло б, як би ти 
стільки потерся коло покійників, як я. 

— Як же це? 

— А ось як. Нас із полону ніяк не зберуться 
відвезти до дому. То се, то друге перешкаджає. 
Ото ж зібралося нас шість чоловік і надумали са- 
мим іти до дому. Однаково не дочекаємось, мов- 
ляв. Але як іти? Можуть піймати і на пищу св. 
Антонія посадити. Думали, думали всі, й придумав 
я один — іти попід землю. Там немає ні жандарма, 
ні ніякої иньшої погані, що розплодилась тепер 
по світі, і в кожного порядного чоловіка, де лише 
прийде охота, питає авсвайси, та в кишені і торби 
заглядає. Там і не воюють. Усі на це згодились, 
і ми улучили хвилину, коли народ розійшовся по 
бараках вечеряти, забрались у третій барак пер- 
шого бльоку, вишпортали дірку і один по одному 
усі полізли під землю, я, наче капітан корабля, 
поліз після всіх, засипав за собою діру, щоби со 



— 22 — 

баки не пронюхали, куди ми ділись, оглянувся в 
темноті і нікого й нічого не побачив. Моїх това- 
ришів наче язиком злизало. Гукнув і сам насилу 
почув свій голос. Кинувся грабати діру— кругом 
дільник. Я назад — теж земля з-покон-віку не бачи- 
ла лопати. Що ти його робитимеш? Заблудив! Під 
самим бараком заблудив! Вилізти на світ побояв- 
ся: ану ж попаду під ваху?! Німці з переляку пі- 
діймуть, чого доброго, стрілянину зі всіх своїх 
скорострілів, і пропадеш ні за пучку табаки. Сів я. 
Закурив. Порішив лізти, куди очі бачать. Ліз, ліз І 
намацав якусь деревляну скриньку. Обмацав — це 
була домовина покійника. Постукав у віко. 

— <Терайн», — каже якийсь жіночий голос. 

— Чи заходити, чи ні'? — думаю собі. Але вто- 
ма взяла верх, я вже хотів спати і підняв віко до- 
мовини. В середині лежав чистенький, жовтовато 
білий кістяк. Крім довгого волосся під хребтом, 
ніякої одежі, з черепа на мене дивились дві чор- 
них ями, в яких були колись очі, я посунув кі- 
стяк під другу стіну долювини, поклав його боком 
і ліг рядом з ним. 

— <От гарно, що ти завітав до мене», — каже 
кістяк по німецьки. — я сорок літ лежу тут сама, 
нічого не знаючи й не виглядаючи з домовини. 

— А скілько тобі було літ, коли ти померла? 
— питаю я її. 

— «Дев'ятьнадцять». 

— Це, — думаю собі, -мені в перший раз трап- 



- 23 — 

ляється. Та дарма. Що з кістяком, хоч '>и й діво- 
чим, зробиш? Висплюсь, тай піду. 

— «Знаєш що»9 — питає кістяк,^обіймаючи ме- 
не холодною кісткою руки [за шию. — «Розкажи 
мені що небудь про те, як тепер живеться на світі. 
Розвесели мене, бо мені так тут сумно лежати 
одній ч 

— Е... — думаю,— біда, Миколо! Яким би ж її 
чортом розвеселити? Хиба полоскотати? Це, кажуть, 
чудово веселить дівчат. Треба попробувати, думаю 
собі, кладучи руку під пахву кістякові. Далі я про- 
вів своїми пальцями по її ребрах наче по струнах 
своєї бандури і — ніякого тобі вражіння. Ні, думаю, 
цим мертвих не розвеселиш, а иньшого способу 
не знаю. 

— Тепер минули вже часи сміху,— кажу їй. 
— Ми отеє чотирі роки з лишнім відвоювали, де- 
хто цей час просидів у полоні, багатьом то руки, 
то ноги повідривало, а багатьом і голови, так що 
тепер не до сміху, тим більше, що вже почали са- 
мі з собою воювати. 

— «То то я ввесь час чую, що там у васна 
верху якась тупотня та грюкотня! А то, виходить, 
війна!» 

— Так, так. Війна. Багато тепер нашого бра- 
та, хлопців, загинуло. Та й цим, що залишились 
живими, теж не з медом тепер. Вашому братові, 
дівчатам, тепер ой як тяжко заміж вийти! А на- 
шому братові, хлопцям, одбою від вашого брата 
немає. Хоч бери, тай плач. Але знаєш тепер ти 



24 



що? Я страшенно заморився. Спати хочу. Ти ска- 
жи мені, як треба лізти, щоби попасти під Берлін? 
Я раненько помандрую далі. 

— «Іма прямо», — відповідає. 

— Бодай би тебе чорти взяли! —думаю собі, 
— Іма прямо! Куди тута в біса прямо? На право — 
прямо, на ліво — прямо, на зад — теж прямо, коли я 
ще під бараком заблудив. 

Прокинувся я, добре виспавшись і тихенько 
виліз із домовини, закрив віко і поліз далі. Не 
знаю, кілька часу я ліз, аж ось виліз у якусь, наче 
підземну печеру. У куточку, зараз же коло мене, 
на якомусь пеньку сиділа Смерть і клепала бабкою 
свою косу. 

— Добридень, — кажу, — тітко. Помагай бі! 

— «Носить тебе тут під землею»! — відповідає 
тітка Смерть. — Мало вам верхнього світу, то ще 
й під землю лізете, анахтеми». 

— Та чого ж ви, тітко, лаєтесь? Я ж вам не 
перебаранчаю косу клепати. Поздоровався, а ви 
лаєтесь. 

— «Та як же вас усіх не лаяти?!» — зашипіла 
вона. — «День у день, день у день, заставляєте мене 
працювати. То піди більшевикові буржуя заріж, то 
буржуєві більшевика, то Німцеві Француза заріж, 
то Французові Німця, Полякові Українця, Україн- 
цеві більшевика, та вже й не знаю, як мене ноги 
носять скрізь постигнути! Пожаліли б стару. Ви 
там усе конозитесь за восьмигодинний робочий 
день, а мені доводиться ось уже п'ятий рік без 



25 



перерви працювати. Три коси вже увірвала, сти- 
наючи вам голови, а ви все не втихомиритесь. 
Ось візьму, забастую, й чорта пухлого тоді бу- 
дете без мене мати. Перейду на службу до бур- 
жуїв, так ті хоч будуть добрі гроші платити, а то 
ви вже й грошей добрих не маєте, щоби запла- 
тити». 

— Це діло ваше, тітко, кому ви будете слу- 
жити. Ви мені скажіть, як тут пробратись мені до 
дому? Заблудив, знаєте, і не знаю як виплутатись. 

— «Біжи в ліво. Пролізеш верстов із п'ять і 
можеш вийти на світ». 

— Дякую, тітонько! — зрадів я і, не гаючи ча- 
су, подряпався далі, маючи надію, що через п'ять 
верстов буду хоч не дома, так на Україні, що од- 
наково що й в дома. П'ять верстов я дуже скоро 
продряпався й почав лізти в гору. Аж ось подуло 
й вітерком, і я виліз на цей світ. Оглянувся кру- 
гом себе і побачив бараки, вартових і все иньше, 
що є в Зальцведельському таборі. Бодай ти, думаю, 
добра не мала, сама Смерть! Направила мене на 
дорогу! 

— Та то, слухай, вона тебе не зрозуміла. 
Вона знає, що ти вже чотирі роки в полоні і зав- 
ше вже, як ідеш у барак, то кажеш що «до дому», 
от вона й направила тебе. На другий раз, як бу- 
деш тікати, то запасайся ріжними авсвайсами і ва- 
ли по верху землі. Ти грамотний і зверху не за- 
блудиш, а то час дарма згаяв і мертв'яками за- 
смердівся. 



6. пантруйте. 

Кожний знає, що тепер тяжкі часи. На що 
хочете, так тяжкі. А особливо тепер тяжко на так 
званих добрих людей. Під ними я розумію та- 
ких, що уміли б і хотіли б що небудь робити. Те- 
пер ось повстало дуже багато нових держав, рес- 
публік, як їх звуть. Кожна з них не має відповід- 
них керовників, які могли б вести ту державу на 
добре. 

В цьому я переконався, читаючи в часописях 
вістки про зміни міністрів, я розумію ці зміни так: 
1) Має держава міністра. Він не вміє робити дер- 
жавної роботи. Його зміняють. 2) Має держава 
міністра. Він ледачий. Його теж зміняють. 

Чуючи про такі зміни чим раз частіще, а та- 
кож знаючи, що новим державам треба фахових 
людей, я, маючи таких під руками, порішив при- 
близно оголосити їхні достоїнства й таким чином 
зробити три діла: 

періие— задоволити держави, які потрібують 
«добрих» людей; 

друге — задоволити добрих > людей, які по- 
трібують «поля» для своєї діяльности; 



27 



третє — задоволити самого себе, бо я завше 
хочу робити добро людям, бо ж я їх люблю, крім 
своїх ворогів (хто їх не має і хто їх любить?). 

І так, я .маю: 

Генералів. Усі люде солідні (поважні), на мою 
гадку повинні б добре знати своє генеральське 
діло (а може н не знають; не можу на певне ска- 
зати), а що своїх підвласних у страху і трепеті 
три мати. муть то за це ручаюсь. Можуть сміливо 
брати в руки міністерські портфелі. На цю посаду 
надаються вони ще й тому, що маііже всі в моги- 
лу дивляться, хоч є й такі, що й довбнею їх не 
;'об'єш. На щот < вознагражденія», то це вже, зви- 
чайно, як міністрові полагаеться. Можна й більше, 
але ніяк не меньше, бо товар сал\ себе хвалить. 

Полковників. Більшість із них люде поважні, 
сьомипудові, але є й легчі, є й зовсім на тараню 
похожі. Майже всі завидуші, але й енергійні так, 
що коли якого доводиться викидати з хати, то 
треба найменьше двох вишібал». Надаються на 
посади міністерських товаришів. Через те, що вони 
завидущі, то будуть із шкур вилазити, щоби під- 
ставити свиню міністрові й його портфель забра- 
ти, а через це й державна робота аж клекотітиме. 
«Вознагражденіє>— як подобає, але не меньше того. 
(До цієї ж категорії входять і підполковники, бо 
я, скілько не прислухався, то не чув, щоби таким 
титулом кого небудь з них називав хтось. Все ка- 
жуть полковник. Але їх, здається, можна розпізнати 
по тому, як хто з них робить. Підполковник по- 



— 28 — 

винен більше робити, або, принаймні, вдавати, що 
більше робить від полковника. Це тому, що він 
ще більше завидущий). 

Капітанів. Усі — народ працьовитий. їх «про- 
ізводили» в чини лише за вислугою літ, які там 
полагаються. Є, правда, й «скороспілки» військо- 
вого часу, але таких мало. Кожний надається на 
яку небудь посаду, похожу на завідуючого депар- 
таментом, або иньшу, подібну до цієї. ^ Вознаграж- 
деніє» по умові з кожним окремо, бо вони хоті- 
ли б мати що найменьше, як у полковника. Та на- 
діюсь, що в ціні можна зійтись. Вони люде уступ- 
чиві. (Сюди треба причислити і так званих штабс- 
капітанів. Причина знову та, що вони люблять, 
аби їх кликали чином вище. Але це не є небез- 
пешно). 

Поручиків. Хлопці, хоч куди! Один в одного, 
наче навмисне підібрані. Що найголовніще — не 
п'ющі. (Воно, положим, трохи й є, але хто без 
того може обійтись? При тому ж вони завше са- 
мі, без чужої помочі приходять до дому). Ці най- 
більше підходили б на діловодів. Я так думаю, що 
коли заведе яке діло, то водитиме, тай водитиме 
його, що аж остогидне. «Вознаґражденіє» хотіли б 
мати що найменьше генеральське. Це можна пояс- 
нити молодими літами їх. Хто був коли небудь 
молодий той завше хотів мати те, чого йому по 
штату не полагається. 

Підпоручиків. Наче намальовані! (Може й 
справді так; я не химік і не можу на певно сказа- 



— 29 — 

ти). Краса і гордість буде кожної держави, яка їх 
матиме! Можуть виконувати всі дрібні доручення, 
а з окрема дуже талановиті в сальонних справах. 
Танцювати можуть без передишки. (Ви можете 
сказати, що танці не державна робота. А я вам 
скажу, що це, звичайно, правда, але коли який не- 
будь міністр, або їхня жінка, захотять не танцю- 
вати, а просто подивитись, як иньші. молоді, тан- 
цюють і не буде кому танцювати? Що тоді буде? 
Може превосходительство впасти в «дурноє рас- 
палаженіє духа», натворити неприємностей у міні- 
стерстві, міністерство натворить неприємностей у 
державі, а там бунт, забастовки і прочеє такеє. 
А все через танці це може статись). «Вознаграж- 
деніз» хотіли б мати більше, як у самого царя. 
Але дати їм новенькі, блискучі погончики, й вони, 
наче діточки, будуть задоволені: ходитимуть як 
пави та по куточках, де люди не бачать, кривити- 
муть роти і коситимуть очі на нову цяцю. 

Поки що на цих я й застановлюсь. До всіх, 
гуртом, можу додати слідуюче: 

їх, посадивши раз на яке небудь місце, дуже 
тяжко з нього зіпхнути. Значить із ними не може 
бути таких частих змін, як із попередніми. А це 
веде до того, що сусіди не будуть сміятись, чуючи 
про так часті зміни. Вони, розуміючи, що людство 
потребує фахових людей, дуже дорожать собою і 
при найменьшій небезпеці щезають, як камфора. 
Усі вони люде військові, і тому й держава, маючи 
таких людей, буде виглядати «боєвою». 



- зо - 

Справді! Уявіть собі, шо за міністерським сто 
лом, скрізь по ріжних департаментах, сінях, сальо- 
нах, на вулицях і т. д., і т. д., сидять військові 
люде. На ногах чоботи блищать. Пояс блищить, 
на плечах погони блищать, на грудях хрести і ме- 
далі аж ссяють! Порівняйте тепер їх із якою не- 
будь цивільною печеричкою, ию сидить за столом 
деяких міністерств! Звичайно, що перевага буде на 
боці військових. Правда, вони н мене не знають, 
крім чужих, ніякої рідної мови, але це, при помочі 
перекладчиків, можна полагодиіи. Даючії кожнол^у, 
наприклад, міністрові п'ять перекладчиків (міністр 
балакає по російськи, 1 перекладчик по російськи 
й німецьки, 2 — по німецьки й французьки, З —по 
французьки й англійськи, 4— по анґлійськи й япон- 
ски і 5 — по ЯПОНСЬКІ! й литовськи, коли держава 
литовська), зразу видно, що держава та працює;, 
живе на білому світі і при носить користь своїм 
горожанам, випорожнюючи їхні кипіені від тягару 
грошей. А відомо ж, що «баба з воза, коням лег- 
че». А обиватель держави буде спокійно тоді спа- 
ти. Хай, мовляв, боїться злодія той, у кого гроші є. 

V мене, крім військових, є й цивільні «добрі 
люде. Незабаром буде уміщена рекляма, а поки 
що, коли кому подобався хто з описаних зараз, 
то прошу звертатись на адресу: 

Простонебаназемлі. 
Б'юро праці 

( І' ік'.т (/іпппі^.'і. 



7. НАЧЕ КАЗКА. 

Колись воно так бувало, що мені казали каз- 
ки. Ріжні вони бували, багато в них бувало не- 
правди, а мені, малому, здавалось, що то так і 
було, всі оті Змії Гориничі, Вовки, Відьми і все 
нньше. Потім я підріс, виріс, нераз роздумугав над 
тими казками і додумався до того, то казка, хоч 
і як вона будь неправдива, а все ж таки повинна 
мати з чогось свій початок. 

Так, з бухти-барахтп, нічого не появляється 
на світі. \ сьому повинна бути причина, -начить, 
казка має свою причину. 

Тепер ось, маючи причину, я хотів би розка- 
зати вам одну «Наче казку», яку наші пра-правнуки 
будуть казати своїм внукам, а нашим і не знаю 
вже, як їх назвати, як саму справжню казку. Ті, 
звичайно, її слухатимуть, цілими ночами не спати- 
муть від страху, а потім і не повірять, що колись 
їхні пра-прадіди, чи як вони там зватимуть нас, 
усе те пережили. 

Так от, слухайте ж мою Наче казку , яка в 
2369 рощ*, наприклад, стане справжньою казкою: 

< Жила-була собі на землі одна держава. Зва- 



— 32 — 

лась вона «Підстав Морду, Коли Тебе Б'ють». Кру- 
гом неї, як і тепер, були теж держави: «Залізний 
Кулак >\ «Гнила Колода», «Червона Шапка», «Жов- 
та Макака». 8а цими державами були «Наче Люде» 
і «Морська Держава», а геть аж за морем була 
«Найкраща» держава. Одного красного дня дове- 
лось усім цим державам воювати між собою. Спер- 
шу почалась війна між «Гнилою Колодою» і «Гір- 
ським Сучком». «Підстав Морду» не витримала й 
таки підставила її, а «Залізний Кулак», побачивши, 
що можна бити, розмахнувся і — бабак! по «Морді»» 
аж искри посипались. А треба вам знати, діточки, 
що «Підстав Морду» була держава не-аби-яка. 
Вона була здоровенна-здоровенна, так що й не 
знати, кілько вона мала землі, а до того ж на тих 
землях було кілька десятків ріжних народів, а кож- 
ний налічував що найменьше по кілька сот тисяч 
людей, а то все їх рахували міліонами й десятками 
міліонів. Правили ними, цим збродом, царь і кілька- 
десять його прибічників, яким тепло жилось коло 
нього. Вони довгими роками крутійства й обману 
добились того, що народ у їхній державі став за- 
ляканий, з горя пив горілку цілими барилками і 
мовчки підставляв свою шию, коли хто з панів 
хотів ударити по ній. Від того й назвали пани 
свою державу «Підстав Морду». 

Чи довго вони там воювали, чи ні, але бага- 
то людей з «Підстав Морди» попали у полон, де 
їм довелось жити так, що в решті-решт із колиш- 
ніх людей поробились мощі, хоч зараз обмий трохи 



33 



і прикладайся до них. Це такий був їхній зверхній 
вигляд. Духово вони виглядали теж кепсько, бо 
полон розлучив їх з ріднею, у багатьох залиши- 
лись жінки і маленькі діточки, і туга за своїм краєм 
не давала спокою цим живим мощам і з кожним 
днем сушила їх все більше й більше. 

Коли ото вони були у полоні, піднялась у 
«Підстав Морді» революція. Заартачились мужики, 
перестали підставляти свої шиї під панські кулаки 
й поскидали й царя, й панів і всіх їхніх прислуж- 
ників. Здавалося їм, що заживуть вони між собою 
гарно й по хазяйському, але скоро почали свари- 
тися, битися між собою, поперебивали один од- 
ного, і все не могли помиритися, бо між ними 
хотіли встановити лад, в якому <все твоє — є моє, 
а моє — теж моє, а тобі дулю>. Це, звичайно, не 
могло статись, і тому й бились вони. 

Пани до всього того придивлялись і чекали 
часу, коли нарід переб'є один одного, і тоді щоби 
подобивати й рештки, які ще там залишились. 
Вони знали, що тоді легко буде справитись із 
«возставшими рабами». 

А в полоні народ весь цей час нудьгував, 
даремно чекаючи того часу, коли він поїде до дому 
відпочити коло своєї рідні. За те. ^щоби поверну- 
тись до дому, до свого нещасного хазяйства, він 
не знати щз'дав би. Хитрі пани, підмітивши це, 
взяли і вдарили по цій живій струні. Загула вона. 
На ріжні лади загула. Одні гули, що не треба 

З 



34 



їхати, другі, що инакше до дому не поїдеш. А до 
того ж і пани, забувши сором, не маючи жадного 
милосердя до вимучених полоном мощів, почали 
лякати їх, що коли, мовляв, вони й справді не по- 
їдуть помагати, то їх так і не вивезуть. 

Що тут робити? Бідолашні невільники були 
між двох вогнів, та ще й знизу припікало їх. І от, 
вони теж почали ворогувати між собою. Забули 
про те, що вони всі однаково нудяться, забули про 
те, що всіх їх поріднила одна нещаслива доля і 
зненавиділи один одного. Особливо це видно було 
на тих, що піймались на панську вудочку. Ці більш 
розумних і розсудливих в ложці води втопили б. 
Вони не могли зрозуміти, що вони таки й топлять 
їх, але крім них і всю справу визволення народу. 

Добре. Ось через якийсь час, поїхали панські 
прибічники-мощі помагати панам нищити револю- 
цію, їм казали, що вони будуть робити одне, а 
стали творити зовсім иньше. Народу в колишній 
«Підстав Морді» залишилось мало, і скоро пани 
одержали верх. Поставили нового царя, завели 
нові порядки і кажуть прибічникам-мощам: 

— «Ви добре виконали свою службу. Ось 
вам новий цар, радуйтесь, на нього дивлячись, бо 
це вам, рабам, є сама найкраща плата — побачити 
царя. А тепер підставте морду його величеству, 
хай ударить». 

Тут-то побачили мощі, шо їх обдурили, що 
вони продали і своє щастя й волю, продали батька 
й матір, продали й тих, з якими вони їли одну 



35 



пайку, і за що продали? За мордаса його вели- 
чества! 

Заплакали мощі гіркими сльозами, та вже було 
пізно: держава знов почала зватись «Підстав Мор- 
ду», і знов у ній пішли старі порядки, але в сто 
раз гірші від попередніх, бо пани стали в сто раз 
лютіші, ніж були давніше. 

Так от, діточки, що колись було на світі! Те- 
пер воно дивно нам, здається казкою, а це є чиста 
правда». 



8. П Р О Т Е С Т. 

Протест — це те саме, що й насильство. Ви 
здивовані? Не розумієте*? Гм... Як же це вам по- 
яснити, люди добрі? 

Візьмім, наприклад, таку річ: 

Армія Галера, замісць того, щоби йти. бити 
більшевиків (російських більшевиків), починає лу- 
пити Українців та ще й з заду. Очевидно, що ця 
армія, раз її озброїли, раз їй звеліли йти битись, 
так вона має більшу, чи меньшу прчвт/ основу 
питись. 

Українці, почувши з заду себе стрілянину і 
побачивши, що з їхніх рядів вивалюються люде, 
яким куля попала в спину, здивувались і поріши- 
ли, що їх окружила величезна сила Троцьких, Йо- 
фів, Раковських і так далі. Прочумавшись трохи 
від несподіванки, вони, звичайно, почали обороня- 

3* 



36 



тись. Инакше сказавши, вони запротестували збро- 
єю. Потім появився протест словесний, коли ви- 
яснилось, що то «паньство поляци». 

Значить: армія Галера, на правній основі, б'є. 
Кого б'є, це річ иньша, але б'є. 

Українці, на правній основі, не дають себе 
бити, протестують. 

Що вони цим роблять? Не що иньше, як 
насилують свободу «д'Ьйствій» армії Галера. Може 
ця армія хотіла «прорваться» через український 
фронт просто на більшевиків і розбити їх в пух 
1 прах? Це, правда, темна вода во облаціх, але 
факт у руках: 

Українці своїм протестом зробили насильство 
над «свободою д^йствій» армії Галера. 

Другий приклад: 

Візьмімо злодія і грабіжника. Як один, так і 
другий насилують чужу власність. Можна сказати 
замісць «насилують» — «протестують» проти того, 
що один має, а він не має, а хоче мати. У злодія 
і грабіжника поволеньки витворюється нахил до 
загарбування чужої власности. Злодій краде не для 
того, щоби прожити, а для того, щоби мати за що 
випити й закусити. Кожний злодій майже завше 
п'яний. Ну, а вкрасти що небудь — завше легче, ніж 
заробити те саме. От він і краде. Протестує проти 
чужої власности. 

Має Галичина нафтові джерела. З них добу- 
вають гас, щоби світити в хаті. Польща таких дже- 
рел не має. їй доводиться купувати гас. От вона 



37 



й міркує: замісць того, щоби заробляти гроші й 
на них купувати світло, чи не краще б було си- 
лою забрати усі ці джерела? Меньше праці, а ба- 
гато користи. Крім того, що самій буде чим сві- 
тити, можна ще дещо й продати, а на виручку — 
випити і закусити. Іде, б'є й забирає. 

«Протестує» проти чужої власности. 

Третій приклад: 

Кожний чоловік, а коли таких людей багато, 
то кожний нарід, кожна держава — мають ріжні, 
так звані, «свободи»: свобода слова, віри, зібрань, 
рухів, торговлі, та чи мало ще ріжних свобід? Але... 
палиця має два кінці. Що одному свобода — для 
другого неволя. І кожний, хто здумає що небудь 
приємне для себе зробити, нарушає свободу инь- 
шого, той протестує і протестом насилує свого 
противника. 

Україна, як нарід, має право сказати, що так 
і так, мовляв, ми Українці, нас багато. Вільзон 
(з Америки) сказав, що можна самовизначитись і 
ми, мовляв, самовизначуємось. Тепер не такі часи, 
щоби бути під чужим пануванням. 

Що вона цим робить? Протестує проти свого 
поневолення. А яке ж тут поневолення, скажіть на 
милость9 Таже нам <Бог> дав одного царя з Мо- 
скалями, одне правительство, одних Іліодорів, Пу- 
ришкевичів, яких і призначив панувати над нами. 
От і виходить, що, протестуючи проти свого по- 
неволення, Україна насилує «право» ІліодороПу- 



38 



ришкевиче-Царо-Москалів панувати над нами, як 
то біля трьох сот літ велось. 

Кожний громадянин свобідної держави кори- 
стується у ній свободою слова, переконань. А Ле- 
ніно-Троцький усіх своїх політичних противників 
вішає, наче тараню для просушки на жердці, а то 
й просто пристрілює. Що він цим робить? Проте- 
стує проти... проти... проти... Ну, та чорт з ним, 
проти чого він протестує, я на самому початку 
сказав, що протест — це насильство. Він насилує 
чуже життя. Протестує проти чужого життя. А мо- 
же він і боїться, просто-на-просто. 

Це приклад невдачний я взяв. 

Ось вам четвертий приклад: 

Кожний чоловік, коли він лише живим ро- 
дився, має право на життя. Кожний чоловік має й 
волю робити що небудь. Але не насилувати волі 
другого. Коли ж Жиди починають протестувати 
проти того, що поляки їх убивають, то цим вони 
насилують волю Поляків. 

Ще раз кажу: протестувати — значить насилу- 
вати. І коли, наприклад, деякі народи протестують 
проти постанов тієї мирової конференції, що зіб- 
ралась у Парижі, то вони цим насилують волю 
всіх тих, що там постановляють, раз, а два — не 
розуміють, що значить самошшачення. Як тепер ясно 
стало, рада чотирьох сама вишачуе^ куди яка части- 
на якогось народу має належати. 

Думаю, що цих прикладів досить для того^ 
щоби зрозуміти, що протест є насильство. Кожне 



39 



насильство в гарних державах повинно каратись. 
Значить усіх тих, що протестують, треба просто- 
на-просто карати тюрмою до самої смерти. А щоби 
преступники не мучились довго, так кожна сучасна 
«гуманна» держава добре зробить, як їх від разу 
перевішає. 



9. ДЕНАТУРИЗАЦІЯ. 

І що воно за люде, оті ідеалісти, народники, 
сощялісти, марксісти і всі до них подібні?! їй Бо, 
не розумію! Таже то день-у-день, день-у-день го- 
ворить, пише, кричить, репетує, доказує, розбиває, 
долубається в теоріях, наче пальцем у носі і все 
на вітер. Усе на вітер, тай годі! 

Ще націоналіст, сюди-туди, так може й має 
рацію проповідувати свою ідею. На що, мовляв, 
мають люде які небудь, наче курчата від квочки, 
відбиватись від своєї Батьківщини? Буду, мовляв, 
проповідувати, щоби жили в купі, мали свою вла- 
сну державу, самі себе щоб управляли, направляли, 
приправляли та заправляли. 

А що решта, так з якого б боку не глянув 
на них, зовсім не мають рації. У старовину воно 
ще з гріхом на половину й виходило, а тепер уже 
не те. Не вийде. 

Але вони, от, не розуміють такого сучасного 
положення й гадають, що їм щось вигорить із 
їхніх намірів. 



— 40 — 

По мойому, так усі ці ідеї треба залишити. 
Криком, силою ніколи й нічого путнього не зро- 
биш. Треба усі ці ідеї покинути просто-на-просто 
ходові історії. Через якийсь там час (не думайте, 
що через сотні літ, ні), яка небудь ідея викристалі- 
зується, наче соляна ропа, у правильні, один, як 
один, кришталі, і тоді кожний такий кришталь буде 
лежати коло такого ж самого другого кришталю. 
Це й буде роботою історії. Вона з'уміє їх розді- 
лити і поставити зовсім окремо один від другого. 

І тоді всі ідеї не будуть перемішані, бо все 
зробиться само собою, й нічому ніщо не буде пе- 
решкаджати. 

Що мій погляд справедливий, я маю під ру- 
ками переконуючі факти. 

Чули ви про Денатурківців? Чули, що є на 
світі Божому такий нарід? Ні? 

Ну, так знайте ж, що він є на світі і досить 
великий, по скількости людей. 

Живе він проти неба на землі, в одному з 
таборів для полонених. 

Історія повстання цього народу зовсім не та- 
ка стара як китайського. Куди! Це найновіщий на- 
рід, що повстав під час світової війни, яку й ми 
мали честь робити. Цей нарід витворила війна. (А 
кажуть, що війна лише руйнує. От і не правда, бо 
ця збудувала новий нарід). Першим його пра-пра- 
предком був полонений Федя, що мав трицять і 
один рік. 8 чого він повстав не відомо, як і зав- 
ше в історії, але в таборі його ясно самовизначу- 



— 41 — 

вав дух денатурки. Як справжній фільософ, він ні- 
коли, ні перед ким не розхвалював її, розуміючи, 
мабудь цілком свідомо, що вона сама себе хвалить. 
Пив і мовчав. На другий день з'їдав черпаків із 
десять супу і був такий же міцний і бадьорий, як 
і до випивки, лише цигарок не міг курити ще днів 
зо два. 

Як завше буває в історії, його почали згаду- 
вати його потомки аж тоді, коли він виїхав з Ні- 
меччини і тут залишилась про нього лише пам'ять. 
А пам'ять роскішна! Ні один пророк, ні один со- 
ціяліст, ні один націоналіст, комуніст, імперіяліст, 
футболіст не мав стільки прихильників, як Федя! 
І це без жадної агітації, без жадного розхвалюван- 
ня своєї «пораднички» денатурки. 

Тепер денатуризація пустила глібоко своє 
коріння й вирубати його ніколи нікому не вдасть- 
ся. Скрізь, куди лише не глянь — Денатурківець. Як 
не спить у рівчаку під ліхтарем, так путає ногами 
під кіосок, місце, де збірається після вечері ярма- 
рок, а до обіуі.у й після обіду до вечері— сидять 
крамарі і торгують, хто чим гаразд. Тут продаєть- 
ся «распивочно> < порадничка>. Якої ви хочете? Є 
лімонна, апельсинна, кофейна, лімонадна, перцовка, 
є водою розведена, є розведена на половину, 
чверть, на три чверти. А коли не вірите, то мо- 
жете й самі розвести! Ціна від того не набавиться! 

Денатурківці— нарід вельми дружний. Ходять 
завше, властиво в більшости, парами, і щоб там 
не було, завше підтримують один одного. Коли 



42 



один упаде — летить негайно ж за ним і другий в 
рівчак. Обійме першого, й заснуть мирно обидва. 
І тоді залишається сторонньому чоловікові диви- 
тись на них і любуватись живою картиною. Бу- 
вають такі години, коли Денатурківців багатенько 
таки почиває під ясним небом. І я певний, що де- 
які літаки, пролітаючи над табором, дивувались на 
ту «ц'Ьпь», що відкривалась їхнім очам. Вони знов 
пригадували собі окопи, людей у них, «переб-Ьжки» 
і все иньше, зв'язане з війною і, мабудь, рішали, 
що в цьому таборі були великі бої, після яких за- 
лишилось так багато трупів. А ці «трупи», коли 
перейдеш коло них, лише хроплять, повідкривавши 
всі носові завертки. Деякі бурмочуть щось на своїй 
мові і лише коли-не-коли виразно можна розібрати, 
що то який небудь умовляє Морозиху не плакати 
й об землю не битись. 

Кооперація у них дуже розвинена: завше 
п*ють кооперативою. Куди не глянь у барак, завше 
натрапиш на кружок, по серед якого красується 
«настоєна». У кожному бараці є свій такий кру- 
жок. Але цього мало. Ходять чутки, що всі вони 
хотять «обьединиться» з усіма иньшими Денатур- 
ківцями, що волею судьби закинуті в иньші табо- 
ри, в одну партію. 

Для «обгединенія» вже вироблена слідуюча 
програма: 

Денатурківці усіх бльоків і бараків — єд- 
найтеся! В отуманюванні голови денатуркою 
— ви найдете свою втіху! 



— 43 — 

Ми домагаємось: 

1) Свобідної, явної, і тайної продажі де- 
натурки по дешевій ціні, распивочно і на 
винос. 

2) Щоби можна було явно й тайно, без 
ріжниці націй і віри, полу й віку, місця й часу 
пити денатурку, при чому, щоби закушувати 
на основі самовизначення— хто чим хоче і 
щоби не заборонялось співати нам на нашій 
мові наші пісні. 

3) Щоби можна було вертатись до дому 
в пізний час ночі без анексій і контрибуцій. 

4) Щоби державна контроля слідила за 
вироблюванням чистої денатурки, без нафти. 

5) Щоби були негайно вишукані нові 
засоби «гасити» денатурку, коли вона в кого 
небудь в середині загориться. 

6) Щоби нас приняли у всесвітній союз 
п^яниць. 

Хай живе распивочно і на винос! 
Геть акцизників! 

Наче й нічого. З часом ця програма розши- 
риться. 

І так ви бачите, що з нічого — повстало щось. 
Але цеє «щось» заставляє звертати на себе увагу. 
Тому, власне, що повстає воно з нічого! Я знаю 
кількох людей. Чоловік, як чоловік — в «здравом-ь 
ум-Ь и твердой памяти». Дивлюсь через кілька день 
і — о, Боже! — Денатурківець! Ясні й недвозначні 
признаки: очі блищать, пика або біла, або червона, 



44 



волосся на голові спітніле і скудовчене, язиком і 
лика не зв'яже, ноги або підгинаються, або несуть 
свого хазяїна таким темпом, що яка б не була 
широка вулиця — йому все вузько і до всього того 
дух «пораднички». І все це само собою. Викри- 
шталізовується. 

До мене доходять чутки, що багато людей 
наміряються вступити до них в «обчество» але їх, 
принаймні деяких, спинює те, що вони не певні в 
тому, що «порадничка» відганяє бориславськими, 
чи дрогобицькими джерелами. Підозрівають, що 
то кавказькі, з Баку. А так, як кавказькі покояться 
в англійських руках, а антанта, до якої належить і 
АнЛія, заборонила полонених відвозити до дому, 
то вони от, як протест, постановили оголосити 
який лише можна бойкот антанті. З тієї причини 
й не п'ють. 

Але мені здається, що Федя скоро зможе по- 
хвалитися незвичайно великим числом своїх послі- 
довників, які не через пропаганду, агітацію, чи ще 
там що самовизначились, а просто історичним хо- 
дом подій зденатуризувались і далі будуть денату- 
ризуватись. 



10. вони РОБЛЯТЬ. 

є на світі Божому нарід, який зветься Поло- 
неним. Можна сказати — полонений нарід. Можна 
сказати люде кількох націй, що попали в полон, 
тепер утворили окремий нарід полонених. 



— 45 — 

Я сказав би, що це не полонені, не окремий 
нарід, а щось таке нещасне, на яке вже жаль ди- 
витись, але боюсь, що мене «люде> просміють. 
Вони, ці «люде», можуть сказати: 

«Фе, Синежупанче! Що це ти пустився в жа- 
лощі? Хиба ж личить козакові жалкувати над со- 
бою? Хиба ж для полонених не роблять усіх мож- 
ливих заходів? Хиба ж...» 

Ну, та чи мало ж що вони можуть мені ска- 
зати? У них стільки ріжних аргументів, що мене 
зовсім зіб'ють із пантелику і я буду змушений ли- 
ше очима кліпати від сорому. Ще добре, коли бу- 
дуть відповідати. Вони, по просту, можуть і не по- 
глянути на мене. Так, мовляв, базікає щось у синьо- 
му жупані, та більше й нічого. А потім зі всіх 
моїх слів вийде пшик і сміх. Ось це мене і стри- 
мує. Не можу. І тому не хочу ні перед ким сло- 
вечка сказати. Хай роблять. 

Ви, панове Полонені, запитаєте мене: 

— А що ж то таке до сієї пори для нас зроб- 
лено? Ми щось нічого не бачимо з тієї роботи. 

Я вам зараз відповім на це. Перше всього 
їхню роботу, навіть причину, з якої почалась ро- 
бота, треба зрозуміти. А ви того не розумієте і 
через те нічого не бачите. Я знаю, вам хочеться 
хоч зараз, навіть не поснідавши, до дому їхати. 
Я певний, що коли б під час обіду, саме як ви 
стоїте перед баком з мисками в руках, сказали, 
що ось, мовляв, збірайтесь до дому, то ніхто ні 
одної ложки не сьорбнув би. Так від разу і по- 



46 



гнались би. Один поперед другого. І я певний, та 
й ви теж, що всіх нас вивезуть. Але то буде вже 
на самий кінець, коли вже нічого иньшого ніхто 
придумати не зможе. «Благодітелі» наші, правда, 
скребтимуть свої потилиці (наші вже), що з рук 
вирвався такий чудовий матеріял для оброблю- 
вання, але ми тоді будемо на волі, а поки що, то 
я з'ясую вам те, що зроблено для полонених і для 
чого воно зроблено. 

Перш усього— забрано в полон, а не зразу ж 
убито в окопах, як тільки дістались ми до воро- 
жих рук. Це для того не вбито, що віра христі- 
янська й міжнародня умова про полонених забо- 
роняють це. Коли б не цих дві причини, то пішли 
б наші душеньки в рай, лише хвостиками закру- 
тили б. 

Потім годували поганенько (не кажу погано^ 
щоби гусей не дражнити) для того, щоби сили набіра- 
лись. Инакше не придумаю, бо й «отечество» наше 
не дуже то помагало в цьому. Хотіло, мабудь що- 
би його «в'Ьрноподданньїе» як мур міцні були. Тому 
то й давали рано води, а в вечері пити. 

Далі на Петра, чи перед Петром, не пам'ятаю 
добре, ріка умудрялась замерзати, мости валились 
як раз перед тим, коли нам пакунки підходили. 
Лагідно не приймали пакунків на пошті, коли бать- 
ко чи мати хотіли послати синкові— все з тієї ж 
причини, щоби міцні були ми, як мур. 

А то, ні з того, ні з сього, візьмуть і не пу- 
скають листів. Не можна послати письма ні з дому, 



47 



ні до дому. Тут причина цілком вже христіянська. 
На що, мовляв, має чоловік непокоїтись? Може 
там у нього батько, мати, жінка, дитина померла, 
так на віщо йому, бідоласі, про це довідуватись у 
полоні? Може його хата згоріла, худоба погинула, 
град пашню на пні побив, так на віщо ж він, сі- 
ромаха, має довідуватись, що все його майно— це 
номері на кашкеті, лямпаси на штанах, та підошви- 
дерев'яшки з пантофлів? На віщо йому знати, що 
батьки й діти його як риба об лід б'ються, щоби 
прохарчуватись? Цього мовляв, полоненому не 
треба знати, і наш прямий обов'язок берегти його 
від непокойства, бо він під нашою опікою, а не 
батьки його. 

Або ще візьміть теперішню «відправку». Ви 
думаєте, для чого це возять людей по тижневі, по 
два, а потім знову привозять у той самий табор, 
з якого вивезли? 

Це не що иньше, як прогулька по свіжому 
повітрі. Справді. Сидять люде, позапрівали вже. 
Треба їм щось приємне зробити. Кажуть: «Зби- 
райтесь. До дому поїдете!» Ті, звичайно, з усіх ніг. 
Приємно. Через тиждень їзди — вони знову в тому ж 
таборі. Тепер і «благодітелям« приємно: надули 
легковірних. 

Здається цих прикладів досить вам, щоби й 
ви згодилися зі мною, що вони роблять. 

Усе діло тепер лише в тому, щоби ці «вони» 
як найшвидше припинили свою роботу над Поло- 
неним. Хай їй цур! 



48 



Ми вже бачимо цю роботу. Коли ж ви по- 
бачите наслідки тієї роботи? Невже ж вона поля- 
гає в тому, щоби дорешти, по христіянськи, зро- 
бити з людей інвалідів, які цілими роками не 
зможуть попасти на свій шлях і довго-довго пам'я- 
тимуть ці «усі можливі заходи»'? 

Але досить, панове! Не дотримав я своєї по- 
станови й почав скаржитись. Кому? їй Бо, не варті 
вони того, щоби їм показувати наші болі. Ці болі 
не для їхнього пуза і... нехай роблять. Я певний, 
що в них уже скоро не стане кебети «робити» 
далі. Доробились вони вже до ручки і скоро пі- 
дуть на спочивок. 

А тоді ми почнемо робити. 

І— держись тоді шапка! 



11. «КУЛЬТУ РА*. 

Культура, кажуть, гарна річ. А я скажу, що 
не зовсім то вона й гарна, бо має два кінці. Куль- 
тура взагалі каже про щось гарне, таке до чого 
повинен чоловік прямувати. І от, прямують: по- 
вироблювали пушки, рушниці-скоростріли, гази, 
щоби людей і худобу душити, літаки повидумували 
спеціяльно для того, щоби з них людей убивати, 
словом техніка у двацятому столітті от-от стане 
на найвищий щабель драбини свого розвитку. 
Инакше сказавши, драбини, з якої видно, як най- 
краще вбити собі подібного. 



49 



На рівні з цими винаходами деякі химерні 
люде вигадали такий 'закон, який каже, що вбив- 
ство чоловіка — то є як найтяжчий злочин, за який 
на тому світі не буде ні дна, ні покришки, а тут 
убивця покарають так, що й небо як банька, а лю- 
де як мухи завбільшки покажуться. 

І що найдивніще, так це те, що всі, до одного, 
люде приняли цю видумку химерного чоловіка собі 
за правило, усі, до одного, на всі гласи репетують 
про ненарушимість і св'ятість людського життя і 
всі, до одного, не хотять зрозуміти, що цей закон, 
таке правило зовсім їм не підходить. 

Люде добрі! Господа правителі! Панове в дов- 
гих, з широкими і вузькими рукавами рясах! За- 
киньте ви цей закон до біса! Будьте ви хоч у 
двацятий культурний вік чесні й отверті! Скажіть 
ви один однОіМу, що, мовляв, ьались ти до дідька 
зі своїми законами, постановами, правилами і всім 
иньшим! Я, мовляв, постановив витрусити тебе з 
твого кожуха і коли ти, мовляв, будеш сперечати- 
ся, так я з тебе й душу витрясу! 

Це, принаймні, буде чесно. Чесність злодія. 
Тоді кожний забуде, що то таке закон, беззаконіє 
стане законом, і ніхто не буде мати причини ко- 
мусь і на щось скаржитись. 

А то от, візьміть становище Жидів. Наслуха- 
лись, бідолахи, гарних слів про право чоловіка на 
життя, наслухались вони про культурних людей, 
серед яких ще їхні діди маленькими бігали, прочи- 
тали вони всі ті писані закони та постанови, яки- 

4 



— 50 — 

ми забороняється вбивство, й тепер, звичайно 
скаржаться на знущання над собою. Як це, мов- 
ляв, так? Л'сі репетують про добро, а нас б^ють. 
Усі такі св'яті, що хоч зараз на небо, а кров наша, 
з їхніх рук не змивається. Де, нарешті, люде? 

їй Бо, я б радив закинути усі ті гарні слова, 
якими ви закриваєтесь і просто казати: 

— Лягай і вмирай, бо я того хочу і ніщо те- 
бе не спасе від того. 

Коли ви, панове, так скажете, то не бійтесь, 
що від того вас будуть уважати за некультурних. 
Не бійтесь. Ви культурними ніколи не були й не 
будете, і ріжниця між вами і дикарем-людоїдом 
лише та, що дикар б'є довбнею по голові, а ви 
кулю заганяєте в голову; дикар підповзе до своєї 
жертви, а ви можете на літакові надлетіти. Але 
дикар, коли вбиває дикаря, чи культурного, то й 
каже йому, що ти мій ворог і я хочу тебе вбити 
і злопати. А ви, панове? Ви, що тисячами вбиваєте, 
що ви скажете? У вас нема жадної причини, гідної, 
що б за неї вбити хоч одного чоловіка. І коли ви 
прикриваєтесь якимись гарними словами про куль- 
туру, цивілізащ'ю і все иньше, а робите зовсім нав- 
паки, то вам позаздрив би й дикар. що ви так 
тонко, так гарно вмієте оброблювати свої заба- 
ганки! 

Киньте ж ви пускати порох в очі! Скажіть, 
що ми, мовляв, звірі були, є й будемо, і як звірі 
будемо рвати один одного, бо це є наша природа^ 
якій ми не можемо суперечити. 



51 



Скажіть, що всі постанови, закони, приписи — 
усе те одна нісенітниця, якої ніхто не хоче й не 
може сповняти, бо ми ще не доросли до того й 
не доростемо ніколи. 

Найдіть у собі стільки самоповажання, щоби 
це сказати, і ви аж тоді будете культурні, бо виднО' 
буде, що ви зрозуміли самі себе, свою природу. 



12. ПО ПРАВИЛАМ. 

Я — слабий чоловік. Не можу ворухнути ні 
руками, ні ногами. І все це по милости лікарів. Во- 
ни і ніхто иньший, зробили мене калікою на все 
моє життя. 

Сталось це ось як. 

Два, чи три дні тому назад я дістав на базарі 
образ. Образ св'ятого Касьяна. Подобався він мені 
тому, що його пам'ять св'яткується раз у І^чотирі 
роки. Купив я цей образ і приволік до дому. В 
дома заходився його прибивати в кутку на най- 
видніщому місщ', щоби кидався в очі. Ото ж озбро- 
ївся я молотком, приставив стола ближче до стіни,, 
забрав з собою цв'яха і поліз на стіл. Почав за- 
бивати цв'ях. Коли мав я вдарити молотком остан- 
ній раз, стіл хилитнувся під ногами, і я від неспо- 
діванки, замість цв'яха, ушкварив по пальцеві. Боже 
мій! Здавалось, що замісць того одного пальця, у 
мене на руці виросло щось товсте, наче сволок і 
легеньке, наче пір'ячко, але болюче, наче саме око. 

4* 



52 



До тієї пори я зовсім наче не знав, що в мене є 
на руці той палець, і тут він виявив себе у всій 
величности малого," але необхідного додатку до ру- 
ки. З гарячу пом'янув я усіх св'ятих з Касьяном 
на чолі, здушив того пальця другою рукою, а 
обидві руки колінами і застогнав найжалібніщим 
стогоном, яким я лише вмію. Але це не помогло. 
Застромив я того пальця в рот. Ще гірше стало. 

Зліз я зі стола, підійшов до вікна і при світлі 
Божого дня побачив, що в мене замісць пальця — 
щось чорне. Що ти його робитимеш? треба якось 
рятуватись, бо пече, як вогнем, в самому кінчику 
під нігтем щось смикає, наче туди шнурочок запу- 
стили, замотали його за саму душу і раз-по-раз 
смик, тай смик, смик, тай смик! Треба, думаю, йти 
до хвершала. Ото ж і пішов, бодай би його ноги 
не носили! 

Прийшов до нього, саме він пообідав. Лежить, 
розвернувся на лежанці наче кіт і покурює люльку. 
Пика теж, як у кота після сметани, благодушна, 
яка тільки може бути в чоловіка після ситого 
обіду й гарної випивки, який до того ж зовсім не 
підозріває, що в людей є пальці на руках, і що по 
по них не гоже молотками бити. 

— Рятуйте, пане хвершале! Ой, ой, ой!... Ря- 
туйте! 

— Що з вами?! Горить, чи що? 

— Ой, горить! Вогнем пече! 

— Та де горить? Диму не видно, та й люде 
не ґвалтують! 



— 53 — 

— Та ні! Палець... св'ятий Касьян... горить... 
цв^ях... Ой, пече! Касьян... хилитнувся... 

— Нічого не розберу! Ви підождіть... 

— Та яке там підождіть! Рятуйте, бо пече! 
Хотів Касьяна прибити і... 

— А ви знаєте, що за вбивство по уголовной 
отвєтственності полагається... 

— Та за яке ви вбивство? Господь із вамиГ= 
Я образ св'ятого Касьяна хотів прибити, а прибив 
пальця молотком, і тепер місця не найду йому. 

— От так би ви з самого початку і сказали. 
Тепер, по правилам медицини, ми будемо вас ісце- 
ляти. Повірте мені на слово, що через десять хви- 
лин я вас вилічу так, що ви ще півтораста літ 
будете жити. 

— Та добре. . вірю я вам. Робіть швидче діло. 

— Зараз, зараз. Сядьте. Тепер, по правилам 
медицини, покажіть язика і дайте пульс. 

— Та що ви, бійтеся Бога? Я ж не мала ди- 
тина показувати вам язика? А як що ви карбованці 
звете пульсами, то я вам десять пульсів дам, лише 
зробіть так, щоби не пекло. 

— Ви не розумієте лікарського діла і, по пра- 
вилам медицини, повинні робити безпрекословн® 
те, що вам велять. Вистромлюйте язика! 

Нічого робити. Вивалив я йому язика, та ще 
й кінчика до гори задер. На, мовляв, коли не 
бачив. 

— По язикові нічого не показує, на яке не- 
будь нарушення правильних функцій вашого орга- 



— 54 — 

низму. Пульс наче б і прискорений, але це, мож- 
ливо, може залежати й від мого годинника, бо він 
завше відстає. Скидайте сорочку. Треба легені по- 
слухати. Гм... Щось хрипить. Знаєте, що я вам 
скажу? Ви повинні спати завше навзнак, бо... 

— Та ви скоріще пальця мені рятуйте, бо я 
певно навпочіпки навіть не буду спати. Ніяк не 
буду спати! 

— Ваше діло, по правилам медицини, робити 
те^ що вам велять! 

— Та добре! Буду як хочете спати. Хоч на 
кілочку, аби перестав палець пекти. 

— Тепер встаньте. Дайте вашу ліву руку. 
Ну, думаю, слава Богу, вже й до пальця пев- 
но недалека черга. 

— Попробуйте підскочити в гору — каже хвер- 
шал, ненавмисне стиснувши мій болючий палець. 

І я стрибнув. Ніколи в життю я так легко і 
•високо не стрибав, та, мабудь, більше і не стрибну. 

— Ой! Рятуйте! Мати Божа, всі св'ятії! 

— О! Бачите? Тут у вас на лівій стороні ва- 
шого организму є якась ненормальність. Зараз ми 
її найдемо. Зараз. 

— Та чого ж ви ще будете шукати? Та ж це 
отсей палець мене мучить. Ви ж подивіться! Я ж 
вам кажу, що... 

— Що ви можете мені казати?! Ваше діло, 
по правилам медицини, мовчати і робити те, що 
вам кажуть. Ми є наука й ми знаємо, чим нбуки 



— 55 — 

можуть слабувати. Сядьте. Покажіть палець. Гм.. 
Це могло бути тільки від удару... 

— Та від удару, від удару ж! Ударив так, що, 
дай Бог всякому, аж світ замакогонився. 

— Ну, ми його зараз полічимо і вилічимо. 

Приклав до пальця щось холодне, потім па- 
лець до чогось холодного, потім приклав тепле й 
до теплого, застромив пальця в густе, а потім по- 
мастив рідким і... перестало пекти. 

— Ну, дякую ж я вам за поміч. Дай вам Бо- 
же здоровля. Піду тепер... 

— Куди?! Ще не кінець. Ще різати будемо. 

У мене й ноги підігнулись, світ пішов жовти- 
ми кругами, я став одразу якийсь легенький-ле- 
генький і лише в вухах задзвонило, зашуміло, наче 
ковальські міхи, в голові стало якось порожньо 
і... нічого далі не пам'ятаю. Все щезло. 

Опам'ятався я вже в себе в хаті. Голова тяж- 
ка, гуде, стукає в ній, наче з десятьох кузнів і 
болить. Чортом болить кругом голови і все тіло. 
Хотів помацати голову, але права рука чогось при- 
в'язана здовж тіла. Що за дідько? Треба подиви- 
тись. Підвівся на лікоть лівої, розплющив очі і... 
праве око щось не розплющується. Що за лиха 
година? Почав кричати і докричався хвершала. 

— Цитьте, цитьте! По правилам медицини, 
вам полагається спокій. Лягайте і спіть. Слава Богу, 
що опам'ятались. 

— Та що зо мною таке сталось? 

— Нічого особливого. Ви попросту впали. 



56 



Зомліли. Падаючи, ударились головою об двері і 
розбили голову, зачепились носом за клямку і роз- 
дерли ніздрю, упали на підлогу і якраз попали 
оком на пляшечку, щастя, що маєте лише ліхтаря 
під оком, потім зломали ще руку і вибили зуба. 
Я, по правилам медицини, наклав вам скрізь, де 
треба пов'язки, компреси, поставив п'явки, банки, 
заклав руку у лубки і все, що треба, зробив як 
полагається. Шість годин ви були без пам'яти. То- 
го пальця, що ви молотком прибили, я уже не рі- 
зав, бо ви боїтесь цього, як я бачу, а, по правилам 
медицини... 

— Ідіть ви під штирі вітри зі своїми прави- 
лами. Бодай би ви виказились разом із ними! 
Приіішов я до вас цілісенькиіі, а тепер що з мене 
зробилось, га? Ідіть швидче, бо б)'де вам біда. 

І мій «лікарь», по правилам розуму, щез. 



13. СУЧАСНІ СПІВИ. 

Ви хочете знати, хто й що тепер співає? Ну, 
то слухайте ж. 

Фраии,у.і: Случалось МЄНІ, І не раз, в степу ва- 
рить пиво: 
Пив Турчин, пив Татарин, пив і Лях 

на диво. 
Багацько лежить і тепер з похмілля 
Мертвих голов і кісток від того весілляї 
(З «Дума Запорожця»). 



57 



Амррикаиець (Англійцеві, ще на мировій конфе- 
ренції, коли міркували над тим, як Німцеві до- 
шкулить): 

Та що ж бо ти, брате, робиш? 
Як то можна св'яте місце 
Постолом каляти? 
Англієць (у відповідь): 
Мовчи, брате! 
Ми тут перед Богом: 
Аби душа була чиста, 
Постоли — нічого! 
(З «Аби душа чиста», Руданського). 
Німець: Пропала надія, 
Розбилась сулія! 
Горілочки повна була. 
А випить хотілось, 
Так, бач, не судилось! 
Такая недоля моя. 
Австріяк: (примовляє): 

Розділиша ризи мої і о одежді моєй 
метають жребій. 
Ті/роіі (забираючись із Парижа і приготовившись 
тікати з Європи до Азії): 

За дурною головою 
Ніженькам робота. 
Пол/ітс (уявляє, що загарбав чужі землі): 
Випіл Куба до Якуба, 
Павел до Міхала! 
Цупу-лупу, лупу-цупу. 
Компанія цала! 



— 58 — 

Цупу-лупу, лупу-цупу, 

Компанія дала! 
Ук}і<писч.ь: То Ж не грім В степу горгоче, 

То ж не хмара світ закрила. 

То ж «Татар» велика сила 

Козаченьків обступила. 
(Дума < Смерть Морозенка»). 
У країно 11,1, з Галичини: 

Ой віддайте мене за Волошина, 

Бо дівчина молода, ще й хорошая. 

Ой віддайте мене за Татарина, 

Бо дівчина молода, не поганая. 

Ой віддайте мене, да за Турчина, 

Щоби мені панщина не докучила. 
(Дума «Кращий Турок, ніж польська неволя»). 
Більгасвик росіїиі.кий: 

Раззудісь, плєчо! 

Размахнісь, рука! 
Еільшеаик мколрськип (після ТОГО, ЯК по приказу 
антанти забрався з Чехії й Угорської України): 

Лучче було, лучче було не ходити, 

Лучче було, лучче було не любити, 

Лучче було, лучче було тай не знати. 

Чим тепер, чим тепер... 

Утікати. 
Егльшетть па Україні (передражнюючи): 

Маскалікі, саколікі! 

Паєлі ви наші волікі, 

А калі вернетесь здарови, 

Паєдіте й астанніє карови! 
(Дума: «Москалі на Україні»). 



59 



Колчак (стиснувши кулаки, запінившись від зло- 
сти, до всіх народів Росії, які самовизначились, 
звертаючись): 

Я научу вас свободу любитьі!... 
(Скрегоче зубами . 
Полонений (вже п'ять років співає): 

Визволь Боже бідного невольника 
На св'яторуський беріг. 
На край веселий, 
Між нарід хрещений. 
(Дума: *Плач невольників»). 
(Від п'ятилітнього співу полонений уже за- 
хрип, і я думаю, що «господін» Бог не розбирає 
вже слів, про що співає полонений і думає, що 
він, як то колись бувало, дякує йому за все). 

Фактор, який набірає добровольців з полонених 
(потираючи руки): 

Бодай вас, дівчата, які ви хороші, 
Як у батьків ваших в кишенях є грошії 
Ми не добачаєм, що ви — кривобокі. 
Горбаті, безносі, рябі, кислоокі: 
Давайте нам гроші 
І— будете хороші. 
Жио: Ну-ну!... 

(Про що він хотів би співати— не відомо, бо 
в той самий мент, як він проспіває перших дві 
ноти — його на місщ' вбиває пошесть, яка зветься 
«Жидівські Погроми». Я чув, що вчені збіраються 
таки найти ту бациллу, яка викликає цю пошесть^ 
але щось не вірю цьому, бо заки вони зберуться. 



60 



то не залишиться вже ні одного екземпляру цього 
народу). 

/і/.?!,.'ґ.п..\{, німецький кайзер: 

Засвистали козаченьки 
В похід з полуночі. 
Ф<гіові/.и : Було КОЛИСЬ на Вкраїні — 
Лихо танцювало. 
Та минулось. Жаль. 
Да н-Ьчего д-Ьлать. 
ДиіУ(іт<( і в(Ювіііі,і: 

Приворожим собі долю, а за нею 

жениха: 
Хоч старого, хоч сліпого, хоч каліку... 

аби був! 
Жеті.г (побачивши свою «молоду»): 
Да воскреснеть Бог 
І разточаться вразі Єго! 
Гі/док па кцкиі: 

Сходьтесь брю-у-у-кву їстиі 
//, а лі мною всі\ хто чує пісню нашого гудка, да- 
вайте заспіваємо на мотив: ^Глас Господень на 
водах вопієть глаголя», що ото на Ордані співають, 
слідуючу простеньку пісню: 

Слухати гудкову пісню 

Ми не хочемо 

І просимо американських регентів: 

Навчіть гудок другу співати. 

Коли нас тут тримає ге 

То й годуйте ж добре нас! 



І 



14. ХАРАКІРІ. 

Китайський президент заявив делегації 
китайських патріотів, що Китай мусить підпи- 
сати мировий договір із Німеччиною. Тоді деякі 
з членів цієї делегації, яка складалась з купців, 
учених і студентів, намірялись зробити собі 
харакірі, як знак протесту проти передачі Шан- 
тунського пів'острова Японії. Це все робилось 
на очах самого президента, і, заки перешко- 
дили делегатам-троє з них досить тяжко себе 
поранили. 

З газет. 

Чудово! їй Бо, чудово! 

Ви уявіть собі, люде добрі, цю всю процедуру: 
Прийшло кількоро людей. Самі патріоти (за- 
мітьте — патріоти). Приняв їх сам президент. Теж 
патріот. Що ви смієтесь? Думаєте не буває між 
президентами патріотів? Є, та ще й які! 

Ну, так от, цей президент-патріот починає ка- 
зати делєгатам-патріотам, що так і так, мовляв — не 
будете мати більше користи з пів'острова. Забірає 
його ота Жовта Макака й почне знущатися над 
нашими людьми, почне їх визискувати, здирати з 
них останню сорочку і так далі, і так далі. 
Делєґати-патріоти цеє зачували, 
До Господа Бога тихенько зітхали. 



62 



Один одному навіть не казали, 

А всі разом по ножику в руки брали, 

І кожен в своє жовте пузо встромляли. 

Три з них свої тельбухи розвертали, 

А решті зробити цеє помішали. 

На знак протесту. Це ясно. 

Але погано. На що чоловікові перебаранчати? 

Таже це його добра воля була — розвернути 
собі ножем своє власне пузо. 

Помішавши їм це зробити, ті, що помішали 
— зробили дуже негарний вчинок: вони зломали 
прадідівський звичай — 

^:5арізати себе, повіситися на воротях свого 
ворога, щоби цим йому допекти. 

Ті, що помішали цим горе-патріотам це зро- 
бити — що найменьше є революціонерами найнові- 
щого калібру. 

Хотять такий гарний звичай внистожити зов- 
сім. 

Ви уявіть собі, що значить це слово, хара- 
кірі! Яке б добро, яка б благодать настала у світі 
Божому, коли б усі придержувались цього звичаю! 

Найголовнійщого ворога — війни — ніколи не 
було б. 

Усі, хто ще не зробив собі харакірі, зажили 
б, як у Христа за пазухою. 

Ви уявіть собі: 

Посварились двоє. Здорово посварились. В 
ложці води втопив би один одного. Коли б мав 
змогу, то війною пішов би на нього. 



— 63 — 

І от, в самому, що називається, розпалі своєї 
злости, ідуть один до одного під ворота, чіпляють 
мотузки, роблять петлі, стрімляють в них голови, 
підгинають до гори ноги і — пішли душеньки в рай, 
лише хвостиками закрутили. 

Коли ж би не зробили вони цього, а спи- 
нили бійку, то не лише їм користи від того не 
було б, а й другим мороки прибавилось би: полі- 
цейському (хай їм усім разом гикнеться) розводи- 
ти, лікареві лічити, судді мирити і так далі. 

А то просто: 

Коли ти прохвост, коли ти злодій, розбишака, 
який мою зозулясту курку взяв, і кажеш, що то 
твоя була, коли ти мене на віки цим зневажив — 
так на ж тобі: піду й повішусь на твоїх воротях, 
або розбатаю ножем своє пузо! 

І той має на своїй душі гріх. 

Ось це тепер сталось із мировою конферен- 
цією й Японцями. 

Усі вони мають на своїй душі три розпоре- 
них пуза. Три жовтих розпорених пуза китай- 
ських патріотів. 

Це не що иньше, як перші наслідки миру. 

Коли не перероблять його, не зроблять так, 
що дійсно всі народи будуть цілком задоволені, 
так незабаром уся Європа буде ходити з розпа- 
наханим пузом. 

Воно правда, трохи й невигідно мати розпо- 
рене пузо, але все ж краще, ніж війну мати. 



64 



А що найголовніще— так це голосна буде 
справа. 

І корисна. 

А нарешті зворушуюча. Це, так сказати, — по- 
ложу живіт свій за други свої. 

А ворогові страшно допечу. Він після цього 
не вийде між людей і вічно буде бачити розпана- 
ханий живіт, або висолуплений язик. 

Не знаю, чи правда, а ходять чутки, що й 
Японці і мирова конференція вже й собі точать 
ножики. 

Я б радив не перешкаджати їм, нехай собі. 



15. ІНФОРМАЦІЇ. 

До Кам'янця Подільського приїхала фран- 
цузька місія, щоби поінформуватися про ба- 
жання населення. 

З газет. 

Так... Це буває. Було вже, й не раз. Місії. 
Комісії. Делегації. Депутації. Окремі. Загальні. Спе- 
ціяльні. Специфічні (були й такі, люде добрі). Фаб- 
ричні. Заводські (не від слова «завод», а від слова 
спорода»— породисті, коли хочете). Цих останніх, 
здається, найбільше туди їздило до нас. І всі хо- 
тять інформуватися. Про бажання населення. 

Воно й справді: чого бажає населення? Чого 
йому не стає? А особливо населення Кам'янця По- 
дільського. Тут не инакше, як заковика. 






— 65 — 

Я розумію бажання населення десь під Киї- 
вом, Полтавою, в Харькові та в решті міст і сел 
України. Там може більшевики не дають ііому 
спокою, так бажає спекатись їх, хоче спокійно со- 
бі жити, не знаючи горя і турбот. А в Кам'янці і 
коло нього? Чи може населення бажає прилучи- 
тись до Галичини? Так знову ж — наи^о ііого пита- 
ти? Галичину, от, віддали оті «п'ятеро > Полякам, 
і населення будуть < питати» аж через десять літ, 
чого воно хоче. Це, так сказати, змилувався Бог 
над раком, тай дав йому з заду очі, а тут так-таки 
од разу й питатимуть... 

Ні, не розумію. Питати про бажання насе- 
лення... Що ж то за населення там таке появи- 
лось, що його питатимуть про те, чого воно ба- 
жає? А найголовніше — хто питатиме! Це ж — о, 
Господи! — самі Французи в порозумінні, мабудь з 
Англійцями та Американцями! Сама анганта! 

А ми, грішні, до сього часу мовчки нарікали 
на неї, що не звертає на нас уваги! Радій тепер, 
Український Народе! Ти вже впав в око сильнилі 
мира цього, і вони, як добрі феї, почнуть Тобою 
піклуватись. Ти, Український Народе, відірвався 
від Твоїх «опікунів» з обох боків і, як нерозумна, 
малолітня дитина, почав заводити небезпечні играш- 
ки у самостійність і таке иньше, від яких 
Тобі крім шкоди, нічого не було б. Ти не знав, 
що довкола Тебе самі вороги живуть і, вибрикую- 
чи, погнався між них, почав галасувати про ріжні 
права й обов'язки, не помічаючи, що вороги скрізь 

5 



66 



понаставляли на Тебе пастки^ в які Ти мало-мало \ 
не попався. 

Але світ не без добрих людей. Щоби сохра- 
нити Твою шкурочку для себе, щоби дати Тобі 
пожити так, як Ти ще не жив, Тебе добрі люде при- 
ділюють до безпечних хат, у яких Ти не знатимеш ^ 
ні горя, ні турбот: Угорську Твою частину — у ■] 
чеську хату, всю Галицьку частину— у польську ї 
хату, Буковинську частину — у румунську хату, ма- 
малиґу їсти. Коли будеш розумний. Український 
Народе, коли гарненько попросиш, щоби Тебе па- 
косники за чуба не смикали, то й решту Тебе при- 
ділять: кого до Росії, на «демократичних» началах, 
кого до Донщини, щоби ту ж Росію скріпити, ко- 
го ще до Польщі, щоби не нудно було в розлущ* 
жити, а декому то й Туруханського краю (у Си- 
бірі, куда царь відправляв усіх політичних «зло- 
чинців» у зсилку) не минувати. Всіх поприділюють. 
Нікого не залишать, тільки будь розумний і по- 
кірний, бо покірне телятко двох маток ссе, а з 
Тобою зроблять і навпаки: Тебе будуть дві матки^ 
а то й більше, ссати. 

Гнись, Український Народе, зігнешся — спину 
не зломаєш, а почнуть Тебе гнути, то, чого доб- 
рого спину зломлять. 

Не нарікай ніколи на свої кривди. Україн- 
ський Народе, бо Тебе нікому вислухати. Ти хо- 
див завше у верзунах, коло Твоєї ріллі чорної і 
крім тієї ріллі ніхто не знає й не хоче знати про 
Твою кривду. Не пнись же Ти між людей у то- 



— 67 — 

неньких рукавичках: вони не протягнуть Тобі ру- 
ки, бо побояться випачкати її о Твої мозолисті^ 
черстві руки. 

Вони поінформуються, вип'ють і закусять, по- 
дивляться на Тебе, Український Народе, запишуть 
навіть Твої бажання, скажуть, що, мовляв, помо- 
жемо Твоїіі біді і віддадуть, куди їм буде любо, 
бо то для них треба, щоби гарно було, а не для 
Тебе. Для того вони іі інформуються. Без того не 
робиться діла. 

Тебе, Український Народе, теж треба де в 
чому поінформувати. Так слухай же: 

Випростайся. Не гни спину ні перед ким, бо 
минув той час. 

Згуртуйся весь в одне тіло. Не розбрідайся, 
як череда по степу без пастуха. Тоді матимеш силу. 

Роздивляйся добре по сторонах, щоби не по- 
милився, де ворог, а де приятель. 

Тобі не стає сили боротись зі своїм ворогом. 
Ти просиш у < приятелів > помочі. Так проси ж її 
таким тоном, щоби вони побоялись не дати її. 
Коли приятель, то не тільки для того, щоби доїти 
Тебе. За це можна їм і на двері показати. 

Не бійся: смілий, згуртований, гордий свого 
ім'я і знаючи свою силу — Ти відстоїш Своє місце 
серед народів. Тебе не будуть дарувати панам і не 
приходитимуть тебе питати, чого ти бажаєш, бо 
ти сам без їхніх запитів зможеш не бажати, а до- 
магатись. 

І то — рішуче домагатись. 

5* 



16. ДОБРАЛИСЬ. 

Василь Брюква рівно п'ять років відкринькав 
у полоні і так захотів до дому, що одної ночі утік 
з табору в світ-за-очі. Та й справді! Чоловік за 
цих п'ять років проІ4ШОВ тут вогонь, воду і під 
арештом сидів; змучився і знесилився так, що дай 
Бог всякому; дурили та обманювали його краще 
від цигана, який хоче всукати якому небудь дядь- 
кові старого коня, кажучи, що тому всього «три» 
роки; пообіцяли врешті відправити, взувши та вдя- 
гнувши його і замість того — самі виїхали, а Василя 
рбдертого і босого залишили в дурнях. Як же ж 
тут терпіти? Ото ж Василь ще з одним своїм зем- 
ляком однієї чудової ночі взяли та й майнули з 
табору. 

Місяць саме сходив, великий і червоний, на 
небі ані хмарки, кругом тихо ані травичка не во- 
рухнеться, скрізь пахне теплим паром землі, трави, 
достигаючої пшениці, так що й вартові коло дро- 
тів забули уважно стерегти чужих невільників і, 
дивлячись на місяць, повіряли йому свої мрії про 
Ґретхен та Маріхен. Цим і скористались Василь та 
його земляк, перелізли попід дріт і поповзли здовж 



6^ 



борозни у степ, прямуючи до невеличкого ліску, 
що був з на пів верстви від табору. Добравшись 
до нього, вони схопились на ноги і бігом пода- 
лись далі, тікаючи з неволі. Полями, лісами, обми- 
наючи села, вони до ранку були у «Чортовому 
Лісі» (ТеиГеІ \¥а1с1), а тут можна було бути трохи 
безпечнішим, вони це знали, бо ліс досить вели- 
кий і сюди, особливо в гущавину — ніхто не захо- 
див. Лише кози спокійно паслись, та зайці бігади. 

— Ну, давай відпочинемо,— каже Василь. — У 
мене давно вже в колінах трясеться. 

— Як давай, то й давай, але не довго. Ще 
піймають, то знов будеш кринькати. 

— Чорта пухлого піймають, а не нас. Ми тут 
не довго будемо, а як заберемось далі в ліс, тоді 
й заснемо трохи, поміркуємо куди далі прямувати 
і будемо дньом спати, а в ночі мандрувати. Днів 
через вісім будемо коло границі, а там не пійма- 
ють вже нас. 

— Ну й втомився ж я! — каже Василів зем- 
ляк. — Від коли живу, то ще не бувало такого. Тро- 
хи боязко мені. 

— Ще що видумай! Тут крім зайців нікого 
нема, а цей не з'їсть же тебе, бо великий та й 
сухий ти. Не вгризе. 

— Вгризе, чи не вгризе, а рушаймо далі. До 
вечера заберемось таки далеченько в ліс, а там 
будемо спати. 

— Ну ходім, коли ти боїшся. 



70 



— Та я не зайців боюсь, а Німців. Кажу ж — 
піймають, то знов будеш кринькати. 

— Та добре, добре! Вже ж ідемо! Роздзво- 
нився, як на Великдень. В тобою, здається, далеко 
не втічеш. 

Земляк нічого не відповів, лише озирнувся 
по боках і мовчки пішли вони далі. Над вечер 
забрели в таку гущавину, що вже й у земляка Ва- 
силевого минув страх і вони, підвечерявши, поля- 
гали на траві і заснули. 

Ніч, як і попередня, була тиха й гарна. Ріжна 
звірина повилазила і почала скубти траву, та гра- 
тися при світлі місяця. Десь недалечко загавкав 
лис. За ним другий... 

Василь прокинувся наче холодною водою 
облитий і, затримуючи дух, почав будити земляка. 

— Вставай, Микито, Німці йдуть з собаками... 
Микито! Вставай, бо Німці з собаками йдуть! 

— Га? Каву несуть? Набери в мою миску і 
постав на полиці... 

— Я тобі зараз кулака поставлю на потилиці! 
Вставай, бо Німці з собаками йдуть! Послухай як 
гавкотять... 

— Не хотять? Налийте там в мою миску!— 
крикнув Микита з пересердя. 

— Та цить, бодай ти запався! Яка тобі кава, 
дурню? Німці йдуть з собаками, ось. 

— Де?!.. 

— Ти послухай, гавкають... Тікаймо скоріще!... 

— Ну й дурний же ти, подивлюсь я на тебе, 



71 



Василю. То лиси гавкають, а ти вже й Німців при- 
плутав. 

— Хиба ж лиси гавкають* 

— Авже ж гавкають! Ха-ха-ха! От дурний. 
А ще каже: я, я — Василь! Спи, краще. 

Василь, збентежений словами земляка, повер- 
нувся на своїй траві і незабаром задрімав. Микита, 
хоч і заспокоїв товариша, про те сам був неспо- 
кійний. Якийсь безпричинний страх, мов холодна 
гадюка почав заповзати йому в душу і він, обли- 
ваючись холодним потом, довго ще перевертався 
з боку на бік, поки заснув... 

А ніч минала. Вже й місяць заходив і через 
дві-три години сонечко зійде. Кози, почуваючи се- 
бе безпечними, спокійно вищіпували свіжішу тра- 
вичку і одна з них почула, що в високій траві є 
хтось незвичайний. Підійшла зовсім близько до 
втікачів і цікаво розглядала їх, дивуючись, ^уіабудь, 
відкіля вони тут взялись. Подивилась, повернулась 
і хотіла спокійно продовжувати своє діло, коли 
раптом Василь почув, що у високій траві, зовсім 
коло його голови, щось тупає. Як живі, в його 
уяві піднялись Німці, собаки, табор, арешт, недав- 
ній жах, навіяний лисами і все це заставило його 
підвести голову. Коза від несподіванки й собі пе- 
релякалась, як блискавка вдарилась в ноги, а тіка- 
ючи, з усієї сили вдарила Василя задніми ногами 
просто в ніс і щезла. 

Від болю й страху Василь закричав на весь 
ліс, а Микита, з просонку і не знаючи в чім діло, 



72 



почувши несамовитий крик Василя, кинувся тікати^ 
натикаючись в темноті на дерева, дряпаючись че- 
рез кущі, поки зі всього розмаху не налетів грудь- 
ми й носом на сосну. 

Тут уже й Микита заревів як бугай. 

Василь, почувши, що й земляк реве, побачив 
у своїй уяві, що це вже не жарти і— хода, обми- 
наючи кущі. Так біг він хвилин з п'ять, забираючи 
в ліво, коли раптом, під сосною побачив якусь 
чорну тінь і повернув назад, думаючи, що то 
Німець. 

Микита, ударившись о сосну, звалився на 
землю і хвилини три не 'міг підвестись на ноги. 
Потім встав, обтер рукавом носа, з якого текла 
кров і опершись руками о сосну, думав, що його 
робити далі. Коли тут— почув, що хтось біжить, 
тяжко дихаючи і біжить просто на нього. Хто ж 
би це міг бути, крім Німця, що хоче зловити Ми- 
киту з* Василем? Значить треба тікати і земляк— 
хода від Василя, бо то був він, який саме повер- 
нув тікати від Микити. 

Так вони відбігли один від одного з на нів 
верстви і поставали, прислухаючись чи не чути по- 
гоні. Але її не було. Все було тихо, лише пташки 
починали співати. Стало розвідняться. 

Коли зійшло сонце, обом повеселіщало на 
душі, обидва стали сміливіщі і пішли шукати один 
другого. 

Довгенько блукали, але зійтись не могли. На- 
решті Василь почав тихенько кликати: 



— 73 — 

— Микито!.. Микито!.. Еге-ге! Микито! 

— Ла, Микито! Во іст дайне Микито — почув 
Василь голос Німця і з за кущів вийшов з рушни- 
цею жандарм. 

— А, бий тебе сила Божа! Докричався... — 
майнула в голові Василя думка. — Тепер треба зда- 
ватись, нічого не зробиш. 

— їх фраге діх — во іст Микито?! — визвірився 
Німець. 

— Шукай, може зловиш! 

— Кинь, Василю, не сварись, — каже сам Ми- 
кита, показавшись з за кущів, з другого боку. — 
Я тоже здаюсь. 

— Альзо: марш!— скомандував Німець і по- 
гнав їх у недалечке село. 

До вечера Василь з Микитою були в таборі 
лід арештом, 



17. ГОСТИНЕЦЬ. 

в одному таборі полонені на вічі ухва- 
лили домагатися, щоби їх вивезли в Італію. 
Там не так тяжко буде перезі.мувати. 

Чутки. 

Справді гарно. І багато користи. Для всіх ко- 
ристь. 

Розділю цих «всіх» на двоє: Ситих і Го- 
лодних. 

До перших, звичайно, будуть належати ті, що 



— 74 — 

мають у кешенях... теє-то... як його... ну, гроші. 
Багато грошей. 

Крім грошей ще й веселу вдачу. Байдужість 
до чужої біди, Сіркові очі (не запорожця Івана 
Сірка, а того, що гавкає), «слабе» здоровля, «пе- 
реутомлення». 

До других належатимуть полонені. Не мають 
вони грошей; вдача їхня далеко не весела; до чу- 
жої біди вони не байдужі, бо на собі спробували 
п'ятилітню біду полону; очі в них звичайні; здо- 
ровля гарне, бо п'ять літ не їли иньшого сала крім 
брюкви і до сієї пори живі і здорові, хиба де кого 
хлопчаки-вартові підстрілять серед темної ночі, так 
той, звичайно, «недомагає» кілька днів, а потім вже 
умірає; переутомлення вони не знають, бо за тяж- 
кою роботою не мали коли про це й подумати. 

Значить: Голодні, маючи над собою опіку Си- 
тих, які навмисне тримають їх за границею, сміло 
можуть домагатися, щоби їх ще куди небудь по- 
везли. Надоїло ж на одному місці сидіти. 

Ситі ж, маючи під своєю опікою Голодних, 
сміло можуть задоволити їхнє бажання. 

Тепер про користь. 

Для ситих вона полягатиме в тому, що жи- 
вучи коло полонених в Італії, вони не будуть по- 
трібувати їздити на далекі курорти, щоби напра- 
вити своє здоровля, відпочити від переутоми, ви- 
сипати чорти зна на що гроші, а потім скребти 
потилицю. 

В Італії це все, так сказати — в дома. Тут тобі 



75 



й море з двох боків, тут тобі й небо синє-синє, 
безконечне, тут тобі й воздух, весь напоєний 
апельсинами, ріжками, цитринами, тут тобі й квіт- 
ки які хоч. 

їздити на курорт зовсім не треба, він скрізь. 
Навіть у запічку і то курорт. 

А коли так, то й справи краще підуть. Піде, 
скажім, який небудь з Ситих подихати свіжим 
в 03 духом. 

У Німеччині, так треба відпустку брати, пе- 
редавати справи другому, їхати, товктись, час гаяти. 

А в Італії, коли приміром треба було б кому 
небудь подихати свіжим воздухом— одчинив вікно 
і готово! Захотілось на море подивитись — виліз 
на дах хати, коли нема близько якої дзвіниці і 
дивись. 

Коли, приміром, в Італії трапиться яка справа, 
так раз-раз, покрутив у телефон і полагодив, не 
дивлячись, що на море залюбувався, бо воно в 
дома. 

А тут чекай заким приїде, та ще бійся, що 
потяг зверне з рельсів, захотівши по мнякенькій 
травичці побігати, а як приїхав, то треба відпочити... 

Словом не вигода. 

Для Голодних, крім того, що нова місцевість, 
нова «заграниця», буде ще деяка приємність. 

Перше всього нова хата. Відомо, що в новій 
хаті, нехай то буде навіть барак, приємніще жити, 
чим у старій, до того ж ще й дірявій. У новій 
рідко коли приводиться чіпляти ріжні манєрочки 



— 76 — 

та пуделка до стелі, щоби збирати дощову воду 
іменно у манс.рочку, а не за пазуху. Тепер спить 
який небудь полонений в старому бараці, а вода 
капає йому зі стелі межиочі. В новому бараці цьо- 
го не буде. Не буде й вітер в ньому дути. 

Потім, замість брюкви, цього «сала» — в Іта- 
лії можна дістати макаронів. Вони далеко кращі 
від брюкви. 

Роздивляючись у новій місцевості, Голодні 
ще років з на два забудуть про свій край. Хиба ж 
це не вигода? Прямий рощот! 

Що цитрини їстимуть вони без хліба, це вже 
не такий великий гріх, як той, що вони тут инко- 
ли прокрадуться з оселедцем. 

Оселедець далеко небезпечніщий від цитрини, 
не дарма ж і власти велять їх просто напросто 
«конфіскувати», коли піймають. 

А ріжки! Господи! Таже то благодать Твоя і 
нині, і присно, і во віки віков! Тільки ріжками 
одними можна Голодних тримати два роки довше,, 
чим по закону полагається! 

Тепер про наслідки. 

Коли вивезуть Голодних в Італію, так вони 
зразу успокояться. Про «до дому» забудуть і ду- 
мати. Тоді вже нічого буде їх боятися, бо вони 
матимуть макарони, цитрини і ріжки. Чого ще їм 
більше треба? Кожний скаже, що нічого. 

Ус'м Ситим не треба буде ломати голови над 
питанням: куди його поїхати? 



77 



Вони будуть в Італії і там усе ліатиліуть, чого 
тільки потрібує їхнє знервоване, ослаблене тіло й 
дух. 

А тепер порада: 

Не будуйте табору близько Везувія. Ця гора- 
вулкан навіть в наші часи, не дивлячись, що коло 
неї самі Папа Римський — досить небезпечна. Від 
вогню цієї гори полонених тяжче оборонити, чим 
від поганого впливу більшевиків. 

Перед більшевиками можна зігнати полоне- 
них у табори і стерегти, не випускаючи, а Везувій, 
коли розкриє свою пащу і коли поллє з неї гаря- 
ча лава — зразу амінь зробить з усіма полоненими 
і тоді, як з оселниці метелик, так із ситого— го- 
лодний зробиться. 



18. ТХОРІ. 

Київська нарада чорносотенного духо- 
венства порішила звернутись до митрополита 
Антонія з проханням про негайне скликання 
«Всемалоросійського» Церковного Собору для 
вирішення ріжних релігійних справ. 

З газет. 

Митрополит Антоній, не відкладаючи діла, за- 
раз же помолився гарненько Богу, засукав рукави 
своєї ряси, сів до столика і написав відозву: 

«Во імя Отца, і Сина, і Св. Духа. Возлюб- 
лєнниє мої чада! Нинє пріспє час, в онь же всі 
рачітєлі і поборнікі єдіния православния Церкві, 



78 



по пастирскому своєму бдєнію повінни єліко сіл 
імуть, соборне подвізатіся над защітой єя пред 
сонмамі і лєґіонамі нєчестівих ґоиітєлєй Хрістовия 
слави. 

По наітію Св. Духа повєлєваю вам, возлюб- 
лєнниє мої чада, прібиті на Всемалороссійскій 
Собор, кійждо в день сєдьмий, трідєсятия НЄДбЛІ 
по Пятідєсятніце, в лєто от Рождєства Хріста Бога 
нашего 1010-є, в Богоспасаємом граде Кієвє бе от- 
вєрзєн. Амінь. Антоній, сміренний раб Божій, но 
мітрополіт). 

Через тиждень — над Печерськими угодниками 
(вони майже всі лежать під землею) засідав «Все- 
малоросійський» Церковний Собор. Уся ця братія 
з'явилась на цей парад повдягана у св'яточні ряси, 
поначищала свої чоботи з чорними передками і 
рижими юхтовими холявами, позаплітала патли в 
коси, та ще й биндочками дехто їх перев'язав^ 
словом — парад. 

Порозсідались на своїх місцях, як сидухи на 
базарі, і почали. Головою Антоній. 

— От що, мої чада! Після довгого поневі- 
ряння під владою як не українців, то більшевиків, 
як не більшевиків, то знов українців— св*ята пра- 
вославна Церква прийшла до цілковитого занепаду. 
Скрізь, де тільки глянеш — мерзость і запустєніє: 
штукатурка на церквах пообвалювалась, вікна по- 
вибивані, в середині церков, де повинен Дух Св'я- 
тий вітати — горобці літають, образи св'яті позапа- 
скуджували. А все від чого? Від того, що нема 



79 



нашого православного царя єдиного, нема його 
властної руки над мужичньою, нема у мужичні 
страху і трепету, нема у духовенства сили і колиш- 
ніх приношеній. Розпаскудився народ і нема через 
це нам життя, як то колись було. Воно було б, 
може бодай подібне до тамтого, але, возлюбленії 
мої чадушка, на це нема надії. Крім усіх иньших 
перешкод, які стоять нам на дорозі до такого 
життя, як колись було, — є одна, яка зовсім непо- 
борима. Це є українська мова. Ми її не знаємо, а 
л\ужичня хоче, щоби тільки нею ми до них і до 
Господа Бога звертались. Я і ви всі, чадушка, зна- 
ємо добре, що Господь Бог не розуміє по Бкраїн- 
ськи ні бе, ні ме, а мужичня цього не знає і не 
розуміє. Але ми, служителі церкви, не маємо сили 
їх переконати. Я вже півтора пуда свічок спалив, 
але наітія Св. Духа не отримав і способу переко- 
нання не знаю. Тому треба при помочі ізбранного 
Богом генерала Денікина знову завести нашу удо- 
бо-понятну мову російську. На ній ніхто нас із 
патенлику не зіб'є і ми властвуватимемо і нині, і 
присно, і во віки віков. 

— Амінь, — прогуло з кожного служителя 
церкви, як із кадовба-сипанки і цим самим пропо- 
зицію принято. 

Тут встає зі свого стільця один батюшка і 
звертається до Антонія за благословенням, щоби 
розпочати свою промову. 

Той широко перекрестив його, підставив йому 
під ніс руку і він заговорив, трохи в ніс, хотя 



— 80 — 

жадних познак на те, що ніс збірається «на отльот» 
не було. Він був тільки червоно-синііі, ознака, що 
власник його з породи Денатурківщ'в. 

— Скажу коротко: у пасомих нами овець є 
багато грошей. Треба набавити за повсєднєвні 
треби, за панахиди, а що саме головне — за хрести- 
ни, шлюб і похорони. Особливо за похорони. Для 
нас у теперішні часи — це золоті жили з Каліфорнії. 
Тільки поставмо домагання Денікинові, щоби доз- 
воляв ховати усіх порозстрілюваних — по христи- 
янському обичаю: з церковним проводом. На по- 
хоронах ми найбільше зароблятимем. 

— Амінь, — загуло знову так, що аж паника- 
дило заморгало своїми лямпочками і кілька гороб- 
ців фуркнули на шибки вікон. 

Піднявся за благословенням ще один попик, 
худощавий, з облізлими патлами. Заиковатий від 
того часу, як йому однієї ночі приснився Петлюра. 

— Я п-п-пропоную по-попоп-п-п^ять тисяч! — 
випалив він як з рушниці. 

— Ти, чадо — коли говориш, то наче співай, 
тоді лекше тобі буде,— звернувся до нього Антоній. 

— я вже... в-в-все ска-ка ка... зав! — випалив 
він ще раз. 

— Амінь, — заворушились попи і стали ласо 
потирати руки. 

— Тепер, чада мої возлюбленії, річ у слідую- 
чому: нашого батюшку-царя і майже всіх його 
сродників — убито. Приняли вони мученичу кончину 
за віру і правду, і за те, що мали добре серце до 



— 81 — 

своїх підданих. Через це все, я б пропонував звер- 
нутись до патріярха нашого, щоби він зачислив їх 
до ліку св'ятих. 

— Амінь,— відповіли всі на ці слова Антонія, 
і він продовжував: 

— Тепер наказую валі усім: — усі піднялись на 
ноги — розпаскулжений народ кожну середу преда- 
вати Анахтемі. Тому, що народ, крім доброволь- 
ців, весь розпаскудився і ні пощтучно, ні гуртом 
якось не зручно клясти, то, щоби це лекше йшло 
і було все ж таки більш-ліеньш добре — будете 
Анахтему возглашати по губерніям. Анахтема Ки- 
ївській губернії, Анахтема Полтавській губернії, 
Анахтема Подільській губернії, Анахтема Москов- 
ській губернії. Коли скгінчите Анахтему губерніям 
— тоді возглашайте: Анахтема Петлюрі, Анахтема 
Троцькому, Анахтема Повстанц.. 

— Що?! — роздався в дверях оклик і в сере- 
дину увійшов озброєний повстанець, а за ним ви- 
глядало ще десятків зо два загорілих на сонці і 
вітрі лиць. — Що це ви, курчатонька, тут розцяпа- 
лись? А ну, ставайте в ряд по величині животів: 
найбільше пузаті на право, а безпузі на ліво! 

— Господі! В руцє Твої предаю дух мой, — 
залементував Антоні й. 

— На біса твій смердючий дух Господу Бо- 
гові здався? Його забере той Анахтема, якого ти 
по губерніях розсилав. Відведіть їх, хлопці, у в'яз- 
ницю. Та глядіть, щоби ні один не втік. Ці тхорі 



>- 62 - 

насмородять ладаном так, що й голова закрутить- 
ся, а тоді й поминай як звали. 

— Не втекуть, батьку. Ми їх в -мішок та з 
верху полінякою. 

— Ні, так не треба: буде багато смороду. Ви 
їх стережіть тільки, а вони колись і самі ноги по- 
протягують. Ну, повертайтесь! 

.-«Всемалоросійський» Собор повернувся і пе- 
ред очима здивованих горобців рушив на двір: по 
переду пузаті, а по заду безпузі. 



19. ГАРМ І Д ЕР. 

Господь Бог тільки що пообідав, скинув по- 
столи, ліг на ліжанку, в яку Мати Божа підсовува- 
ла солому і запалив люльку. 

— Ти ж, Маріє, гляди, щоби чаду не було. 
51 трохи задрімаю, бо щось нездужаю, в крижах 
ломає. Та просуши мої онучі. Я й забув за них. 
Сьогодня в якусь калабаню втеліщився і замочив- 
ся трохи. Доведеться, мабудь, кинути постоли, та, 
взувати чоботи. 

— От такої! Ти вже дуже запанів! Що то, те- 
пер чоботи дешеві? Змарнувати змарнуєш, а потім 
за підметки платитимеїіі кілька сот карбованців? 
Ні, голубе сивий, походиш і в постолах. Пригля- 
дайся під ноги, то й не втеліщишся другий раз і 
сухий будеш. 



83 



На дворі загавкав пес. 

— Вже несе когось! А, бий вас нечиста сила! 
Не дадуть спочити. Біжи, Маріє, проведи. 

— Не піду! Це знов певно Російський чорно- 
сотенець зі своєю молитвою. 

— Та хто б там не був, а провести треба. 
Що ж то за фасон буде, що люди звертаються до 
Бога, а їм тут пси штани крають? Доведеться таки 
пса прогнати. 

— Нехай не ходять завчасу! Звикли зі вся- 
кими дрібницями лізти та красти, що запопадуть. 
Не бійсь, як пса завели, так нічого 'не пропадає, а 
перед тим, то нічого не кажи залишити на обисті. 
На що вже, стару мотузяну обротку~і ту вкрали! 

А пес на дворі, аж заливається. Вже чути під 
сіньми. В хату вбігає якийсь молоденький Ангол. 

— Добридень, Господи Боже! З понеділком 
будьте здорові! 

— Здоров будь і ти. Що скажеш? 

— Та от, лежу я, значить на Небі, над Сибі- 
ром, і дивлюсь на Землю. Бачу: Троцькпй Колчака 
начинає лупити. Та таки добре лупить, аж гуде! 
Колчак позапалював в церквах свічки і молить 
Вас, щоби помогли йому Троцького подужати, а 
сам, тимчасом, все далі й далі тікає в Сибір. Вже 
й правительство його спаковується в Омську. Ду- 
мають теж чухрати, але попереду війська, щоби 
воно, виходить, правительство захищало, бо в вій- 
ську більше народу, чим у правительстві. 

^г- |іу? — муркнув Господь рог. 

6* 



84 



— Більше нічого. Помогти? 

— Утікати помагай йому. 

— Бувайте здорові. 

— Іди здоров. 

Ангол пішов. Мати Божа пішла його прова- 
жати. 

На дворі вона побачила ще якесь Анголятко, 
яке не рішалось іти до хати, бо боялось пса. 

Вона привела його в хату. 

— Тобі чого треба? — грізно запитав Господь 
Бог. 

— Я — Негг Ооіі — від Німців прийшов. Вони 
дуже просять, щоби Негг Ооіі помогли їм спла- 
тити контрибуцію Антанті, щоби помогли їм по- 
долати їхніх спартакусів, щоби в Німеччині вугля 
прибавилось, щоби... 

— Та може вже досить з них? Біжи і пома- 
гай, коли найдеш потрібним. Під кінець року да- 
сиш мені звідомлення зі своєї діяльности. 

— Бувайте здорові, — сказало Анголятко і, стра- 
шенно задоволене тим, що це воно буде, по своїй 
волі, помагати Німцям — побігло по Небі, підскаку- 
ючи, наче б його проізвели в єфрейтори. 

— Ні! Досить вже з мене! Не хочу я більше 
нічим турбуватися. Михайле! — крикнув Господь Бог. 

З канцелярії вийшов Архангел Михайло і 
мовчки став коло порога. 

— Біжи зараз же в Рай і скажи Херувимам і 
Серафимам, що їм я доручаю помагати людям на 
Землі, коли вони найдуть потрібним. Кожний на- 



85 



рід, який лише живе на землі, буде мати свого 
Ангола-комісара і хай він йому й помагає, а я тро- 
хи відпочину. 

Архангел Михайло стукнув каблуками, повер- 
нувся й вийшов. 

Господь Бог витягнув з рота люльку, висипав 
з неї попіл і знов ліг на ліжанку. 

Мати Божа дістала кужіль, застромила його в 
лаву і сіла прясти. Тільки веретено загуло. В хаті 
стало тихо, лише ніс Господа Бога почав посви- 
стувати. 

Аж нараз, знов пес залаяв, але зараз же й 
замовк і незабаром в хату увійшов Ісус Христос. 

— Де це ти шалаєшся?— запитав Господь Бог. 

— Ходив до лікаря. Все ще в бош* болить і 
крівлею харкаю від того, що Жиди бока пробили. 

— А на Землі що робиться, дивився? 

— Та дивився, бодай би його й не бачити! 
Вже не можу розібрати, хто й чого там хоче. Таке 
завели, як у жидівській школі перед сабашем. І 
чого ви, тату, терпите їм? Право, я б не змовчав. 

— Я вже сказав собі: хай роблять, що хо- 
тять. Моя хата з краю, а коло неї й пес без при- 
в'язі. Я ні в що не мішаюся і нічого не хочу зна- 
ти. Старий вже став. Я повіддавав усі справи окре- 
мим Анголам-комісарам і нехай вони опікуються 
Землею. 

Тільки що Господь Бог це промовив, як у 
хату увійшов Архангел Михайло і витягнувся кодо 
порога, руки по швам, " . 



— 86 - 

— Ти що, Михайле? 

— Так що, дозвольте відрапортувати, у Раю 
скандал і заворушення, а навіть справжнє побойо- 
вище. 

— Що таке?! В Раю? Та хто ж це смів?! 

— Так що, дозвольте відрапортувати, — усі 
Анголи-комісари один з другим мордобитіє вчини- 
ли. Розпочав Ангол, якому було доручено наглядати 
за Денікином. Він навмисне, дозвольте відрапорту- 
вати, порадив Денікинові захопити Київ від Пет- 
люри. Петлюрин Ангол запитав того: «Що ж ти 
це, не бачиш, що він робить там? На віщо дозво- 
ляєш?!» А той до нього: «Та кому ти «тикаєш»? 
З ким ти, мерзото, говориш? Я генералом управ- 
ляю, а ти ким? Якимось «хахлом» — та, довго не 
думаючи— бац! його крилом по загривку. Ангол 
більшевиків побачив це, та й собі обох їх по по- 
тилиці. Незабаром вони в трьох зробили аж шість 
фронтів. Ну, а далі, дозвольте відрапортувати, усе 
пішло шкереберть. Я хотів було розняти їх, так 
кричать— не підходь! Иньші Анголи-комісари по- 
чали й собі один з одним битися. Восьми-крильні 
гателять шости-крильних так, що тільки пух по 
Раю літає. В Раю усю траву вже потолочили, по- 
розполохували усіх св^ятих так, що вже нема мені 
ради з ними. Що прикажете робити? 

— Іди, Михайле, і порозганяй їх усіх під чо- 
тирі вітри. Я сам зараз прийду, ось тільки постоли 
взую. 

Михайло Архангел вийщов, а слідом за ним. 



— 87 - 

з ковинькою в руці і сам Господь Бог пішов до 
Раю. 

— 8і1епсе! — закричав він по французьки, але 
його ніхто не слухав. — Руйх! — крикнув ще раз, по 
німецьки і, осердившись, штурхнув одного ко- 
вінькою. 

Ніхто, однак, його не слухав. Усі засапались 
і в райському повітрі тільки мордачі лящали. 

Тоді Господь Бог плюнув на всіх і порішив, 
що хай, мовляв, б'ються. Колись перестануть і знов 
йому служитимуть. А щоб і теп^ мати з них яку 
небудь користь, так він порішив оголосити бльо- 
каду Раю, але рівночасно за гроші продавати їм 
зброю, одежу, харчі і таке иньше. Все, мовляв, ко- 
пійчина на тютюн буде. 

А Анголи-комісари ні на що не зважають і 
б^ються. 



•^^й5^ 




ЗМІСТ. 



^ Сторінка. 

1. «Пам^ять> З 

2. Комуністи 6 

3. Заждіть 11 

4. На літакові 16 

5. На тому світі 21 

6.. Пантруйте 26 

7. Наче казка 31 

8. Протест 35 

9. Денатуризація 39 

10. Вони роблять 44 

11. «Культура» 48 

12. По правилам 51 

13. Сучасні співи 56 

14. Харакірі 61 

15. Інформації 64 

16. Добрались 68 

17. Гостинець 73 

18. Тхорі. 77 

19. Гармідер 82 



001І51 



у Бібліотеці «-Шлях», що її видає Культурно- 
Просвітний відділ Української Військової Місії в 
Берліні, появилися досі такі книжечки: 

1. Василь .іСрннБОіїя. Як стати по українському 

грамотним — коротка укр. правопись із до^ 
датком: Дещо з укр. граматики ..ЇМ. 

2. П. ГайлалемівськиЙ. Українські політичні пар- 

тії, їх розвиток і програми ... ЗО фен. 

3. Я. Чепіга. Аритметичні правила для початко- 

вих шкіл — із другого київського видання 
для потреб полонених українців приладив 
Василь Верниволя 70 фен. 

4. К. Иемоза. Як вести збори . . , 50 фе(^ 

5. Л^. Си«еи{упаие!іь. Гостинці. Збірка фейлетонів. 

6. Др. Вадт?м ЗелінськиН. Розмови про недуги та 

здоровля ЗО фен. 



^ 5*/,